Конфлікт Жульєна Сореля із суспільством як сюжетний стрижень роману – ВНУТРІШНЯ ДРАМА ЖУЛЬЄНА СОРЕЛЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ КОНФЛІКТУ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ
СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль) (1783-1842)
ВНУТРІШНЯ ДРАМА ЖУЛЬЄНА СОРЕЛЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ КОНФЛІКТУ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ.
ПСИХОЛОГІЗМ У РОМАНІ
Конфлікт Жульєна Сореля із суспільством як сюжетний стрижень роману
Сюжетним стрижнем роману “Червоне і чорне” не є історія карколомної кар’єри плебея в умовах Реставрації та зображення його любовних пригод із двома аристократками, а детальний опис його конфлікту з тогочасним французьким суспільством, його мораллю, законами та звичаями. У творі деталізоване зображення найменших порухів душі
Цей конфлікт розпочинається в сім’ї та не обмежується згаданою роллю “білої ворони”, яку грає Жульєн. У в’язниці, безпосередньо перед стратою юнака, коли вже не було часу на тривалі розмови й імітацію родинної любові, його батько виявляє своє ставлення до сина: “Суворі докори старого посипались на нього зараз же, як тільки вони залишились удвох, без свідків. Жульєн не міг стримати сліз. “Яка ганебна легкодухість! – казав він сам до себе з люттю. – Він скрізь тепер роздзвонить
Жульєн був мало не в розпачі. Він не знав, як випровадити батька, а грати роль, щоб обдурити цього проникливого старого, було понад його сили. І раптом до Жульєна прийшло осяяння: єдине, що насправді любив його батько і що може заволодіти його увагою, – це гроші: “У мене є заощадження! Як мені розпорядитись ними? – Враження, яке справили його слова, розвіяло його почуття приниженості”. Розрахунок виявився правильним – батько нарешті почув те, що його цікавило насправді: “Старий тесля тремтів від жадібності, боячись прогавити гроші…
– Ну, так ось: Господь Бог напоумив мене щодо заповіту. Я залишу по тисячі франків моїм братам, а решту – вам.
– От і добре, – сказав старий, – решта належить мені по праву… Скільки довелося мені витратити на твоє харчування й навчання – про це ти не подумав…
“Ось вона – батьківська любов!” – повторював сам собі Жульєн
З болем у серці, залишившись нарешті сам”.
Мабуть, це не лише сімейний конфлікт, не лише індивідуальні особливості старого Сореля, це ще й конфлікт суспільний і навіть світоглядний – жадібність у всіх верствах суспільства, інтерес лише дорого, що “дає прибуток”, – ось причини того, що батько напередодні страти сина виставляє йому рахунок за харчування й навчання.
Оскільки головним у романі є конфлікт між “рівнем життєвих претензій” Жульєна Сореля й неможливістю їх реалізувати через його низьке походження, його монолог під час суду звучить як вирок соціальній несправедливості й кастовій замкнутості французького суспільства: “Я не маю честі належати до вашої касти, панове, у моїй особі перед вами селянин, що повстав проти низькості свого стану… Проте, хоча б я й менше завинив, я бачу тут людей, які, не задумуючись над тим, що молодість моя заслуговує співчуття, захочуть покарати в моїй особі і раз назавжди зламати тих юнаків незнатного походження, пригнічених бідністю, яким пощастило здобути добру освіту, унаслідок чого вони насмілилися проникнути в середовище, яке на мові чванливих багатіїв зветься вищим світом”. У цих словах зосереджена концепція письменника, адже вони пояснюють причину вибору Стендалем такого героя, як Жульєн Сорель.
(3 votes, average: 2.00 out of 5)