Конфлікт між ідеалом та дійсністю – центральна проблема роману Мігеля Сервантеса де Сааведра “Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський”
Найкращий із романів іспанського письменника Мігеля Сервантеса де Сааведра, що звіковічив його ім’я в літературі “Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський” був задуманий як пародія на середньовічні лицарські романи, але дуже швидко переріс вихідне завдання автора, який піднісся до рівня спроби вирішення “вічних” філософських питань і складних морально-етичних проблем. Але й первісне завдання вже містило в собі зародки майбутнього “перетворення”: бажання написати пародію було викликане величезним розривом між тематикою
Комічні ефекти роману викликані зіткненням ситуацій, узятих із романтичного середовища лицарських романів і повсякденністю тодіш-ньої Іспанії. Замість лицаря-красеня, сильного та непереможного, головним героєм стає другорядний ламанчський гідальго, напівбожевіль ний Алонсо Кехано. Він – карикатура на книжкового лицаря.
“Його уява переповнилася різними химерами, вичитаними із тих книжок: чарами та чварами,
Зовсім інший ракурс – конфлікт між ідеальним і реальним розкривається в ситуації, коли задля розваги герцога зброєносця Дон Кіхота Санчо Пансу роблять на короткий термін ніби справжнім губернато ром. Звичайний селянин, людина із народу, Санчо Панса в цій ролі виявляється значно мудрішим суддею і кращою посадовою особою, ніж справжні губернатори: безкорисливим, милосердним і справедливим. Саме це й поклало край жарту: подібні ідеальні посадовці були непотрібні реальному устрою.
До речі, Санчо Панса вірить деяким обіцянкам свого господаря не через вичитану ідеалістичність, а швидше через звичайну неосвіченість. У повсякденних справах він постає розважливою та тверезою людиною. Отже, до розриву з реалізмом призводить не лише надмірна романтичність, але й брак освіти.
А загалом, обидва герої Сервантеса викликають щиру симпатію. Образ Дон Кіхота став прозивним для всіх проявів кращих намірів і прагнень за відсутності відчуття дійсності. Утворилося навіть нове слово: “донкіхотство”, що має конкретний зміст, і прояви названого ним явища можна зустріти й у приватному, і в суспільному житті. Усім варто час від часу замислюватися над тим, чи не розходяться бажання з методами, а реальне – з ідеальним. Тому роман Сервантеса цілком заслужено пережив століття.
Демократизм і гуманізм у п’єсі Фрідріха Шиллера “Розбійники”
Видатний німецький поет, драматург, естетик доби Просвітництва написав чудову п’єсу “Розбійники”. Це перша його п’єса, що написана під враженням тиранії принца Карла Євгенія. Епіграф драми прямо вказує на її соціальне призначення: “іn Tіranos!” (“Проти тиранів”). Суспільне звучання п’єси було великим! У Франції в період революції вона ставилась у театрах Парижа.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)