Кому я довірю потаємні думки
Мабуть, у кожної людини є проблема: кому довірити свої потаємні думки? З ким поділитися і найбільшою радістю, і найбільшою тугою, порадитися щодо найскладніших запитань, на які самотужки не можеш знайти відповіді?
Мені дуже пощастило, що поруч є такі люди.
Насамперед це, звичайно, головна людина в моєму житті – мама. Я можу розповісти їй геть усе, довіритися в усьому. Адже мама – це мій найвірніший друг, вона ніколи не зрадить і завжди зрозуміє мене. Я знаю, що можу звернутися до неї з будь-яким своїм болем, розказати про якісь неприємності,
А ще в мене є найкраща подруга – Олена. Ми з нею дружимо з першого класу. Ми потоваришували відразу, на першій же перерві, і тепер не знаємо, як могли жити одна без одної. Зазвичай ми все робимо разом: гуляємо, ходимо
Так, дуже важливо, коли поруч є людина, якій можна розповісти все, яка зрозуміє та допоможе. Але ще важливіше, мені здається, самій бути такою людиною. Щоб твої знайомі, товариші, друзі твердо знали, що можуть довіряти тобі в усьому, що ти надійна і шляхетна людина. А це непросто – треба ніколи не зраджувати їхніх сподівань, бути справжнім другом, щоб завоювати або не втратити довіру до себе. Адже дістати друзів складно, а втратити легко.