Композиція і жанрові особливості роману – РОМАН “БАТЬКО ГОРІО”
Оноре де Бальзак 1799 – 1850
РОМАН “БАТЬКО ГОРІО”
Роман “Батько Горіо” (1834-1835) був створений за надзвичайно короткий час. Після його виходу у світ Бальзак у листі до Е. Ганської зізнавався: “Твір цей написано за сорок днів; за ці сорок діб я не спав і вісімдесяти годин,. Проте тепер я можу тріумфувати”. Роман мав такий величезний успіх у читачів, що Бальзакові стало навіть образливо за свої попередні твори, зокрема за “Луї Ламбера” й “Лілею в долині”: письменник вклав у них немало своїх роздумів, спогадів, ліризму,
Композиція і жанрові особливості роману
Подібно до інших творів Бальзака, роман “Батько Горіо” містить докладні описи інтер’єрів, звичаєвих і побутових деталей, портретів персонажів, їхнього одягу, манер тощо. Особливо це характерно для експозиції творів, зокрема й роману “Батько Горіо” з його знаменитим описом пансіону мадам Воке, який став хрестоматійним. Письменник був переконаний, що без побутових елементів, без описовості сюжет не буде правдивим, але ці скрупульозні, детальні
Разом з тим описи в романі “Батько Горіо” (як і в інших творах Бальзака) – це ніби декорації, у яких розгортається драматична дія, набираючи дедалі більшого напруження. Відтворення драматизму сучасного життя та виявлення його прихованих причин і в цьому романі залишається першорядним завданням автора. Єдину можливість зробити сучасність цікавою для читачів Бальзак вбачає у виявленні під її безбарвною поверхнею бурхливих пристрастей, драматичних колізій, потаємних глибин, які бентежать розум і почуття. Гостро відчуваючи драматичну природу сучасного динамічного суспільства, письменник скрізь знаходить приховані драми – вони розігруються і в розкішних особняках аристократів, і в жалюгідних притулках для злиденних, таких, як пансіон мадам Воке.
Тут перед нами постають різні соціальні світи, що є полюсами тогочасного суспільства, причому Бальзак не лише протиставляє їх, а й прагне розкрити внутрішні зв’язки між ними. Співвіднесені між собою, ці світи по-новому освітлюють один одного, розкриваючи нові грані й властивості. Так виникає стереоскопічність художнього зображення, характерна для “Людської комедії” і водночас робиться важливий крок на шляху до комплексного художнього осягнення “суспільного цілого”, до його всебічного змалювання, що було генеральною метою Бальзака.