Комедії Сумарокова
Комедії Сумарокова прийнято ділити на три групи, у відповідності згодом їхнього створення й характерних рис. У першу групу повинні бути включені комедії 1750 року: “Тресотиниус”, “Сварка чоловіка із дружиною” (пізніше перероблена в “Порожню сварку”), ” Чудови-Щи” (первісна назва “Третейський суд”). Це комедії зі слабко розробленим сюжетом, а діючі особи розкривають свій характер переважно в діалогах. Найбільш яскравим прикладом памфлетної комедії Сумарокова є “Тресотиниус”, де драматург зло висміяв свого літературного
Так, уже в першому явищі Клариса повідомляє своєму батькові Оронту, що вона нізащо не піде заміж за Тресотиниуса, що краще їй століття “бути в дівках, ніж за Тресотшшусом”, і бере під сумнів його вченість: “Хоча він і клянеться, що він людина вчений, однак у цьому ніхто йому не вірить”. На це Оронт викликує: “Божевільна, він знає по-арабски, по-сирийски, по-халдейски,
З більшою майстерністю Сумароков зображує й інших персонажів цієї комедії: хвалькуватого офіцера Брамарбаса, оказавшегося насправді страшенним боягузом, і піддячого – постійного об’єкта нападок Сумарокова. Ці фігури вже певною мірою типізовані, їхнє мовлення соціально диференційоване. Ворожість Сумарокова до “кропив’яного насіння” недвозначно відбилася в характеристиці “приказної душі” – піддячого. Але він виведений далеко не жалюгідною фігурою. Сумароков добре знав силу й можливості “ябедників” у системі російської бюрократії, здатних на будь-яку кляузу й підробку. Тому його піддячий переходить від прохань до погроз, чітко уявляючи собі, що є надійним знаряддям у руках йому подібних “Це перо хоч і не так гостро, однак іноді коле сильніше й шпаги”. Навіть розв’язка комедії виявилася в повній залежності від піддячого: у шлюбному контракті він зробив підробку, вписавши в нього замість ім’я Тресотиниуса ім’я Доронта “коханця” (коханого) Клариси
З інших комедій цієї групи слід зазначити “Сварку чоловіка із дружиною”, де сатирично представлені чепуруни й чепурухи, чия взаємна ворожість стала вже чималим соціальним злом. Значення цієї комедії зростає ще й тому, що в ній уперше робиться спроба зобразити на сцені молодого неосвіченого сільського дворянина.
ЧиНе був він прадідом фонвизинского Митрофана? Але, використовуючи прийоми зовнішньої розважальності, Сумароков разом з тим включає в комедію епізоди більше значного змісту
До другої групи комедій Сумарокова ставляться “Опікун”, “Лихоимец”, “Придане обманом”, “Отрутний”. Зберігаючи памфлетний характер цих комедій, автор домагається в них все-таки більшій багатогранності й типізації в створенні головних діючих осіб. Їх прийнято вважати “комедіями характерів”; тут помітно збільшується побутовий елемент, з’являються “риси критики державних порядків тодішньої Росії”, насамперед лихварства, а також неправосуддя, строгостей цензури й інших пороків. Певні досягнення Сумарокова в цій групі комедій були пов’язані з боротьбою, що почалася, у літературно-театральних колах за створення національного комедійного репертуару; наслідок зіткнення – поява фонвизинского “Бригадира”.
Для третьої групи комедій Сумарокова характерний неприкритий інтерес автора до положення кріпаків
Ще однією істотною особливістю цих комедій є те, що в них, як правило, слуги виявляються морально вище, розумніше, винахідливіше, енергичнее, ніж їхні добродії. Об’єкти сатиричного осміяння в комедіях, спроби індивідуалізації мовлення їхніх персонажів, створення в кращі з них (у першу чергу в “Рогоносці по уяві”) колоритних сцен з побуту помісного дворянства дозволяють бачити в Сумарокове одного з попередників Д. И. Фонвізіна
Творчість Сумарокова – самий чистий у російській літературі зразок класицизму
Слово для Сумарокова – не просто інструмент для створення образів: він міркує, постійно міркує над суттю слова. По найглибшому переконанню автора, кожне слово повинне вживатися в одному, саме йому властивому значенні. Знайти це значення – значить зрозуміти, яке місце займає позначений словом предмет у світовому порядку
Сумароков не став теперішнім суперником Ломоносова у високому поетичному складі й тим “програв” йому в очах найближчих нащадків. Але він розкрив багато можливостей простого слова. Без цього згодом не відбулася б і карамзинская реформа, що поклала початок мові сучасному
Не будучи геніальним поетом, Сумароков був найвищою мірою талановитим літератором, що зробив величезний вплив на розвиток нашої літератури другої половини XVIII століття
(2 votes, average: 2.50 out of 5)