Home ⇒ 📕Твори на вільні теми ⇒ Комар Борис Панасович

Комар Борис Панасович

Борис Панасович Комар народився 28 червня 1928 року в селі Хощівцях на Полтавщині у сім’ї хліборобів.

Вчився хлопець у сільській, а згодом у Хорольській середній школі. Мав неабиякі здібності, випускав чудові стінгазети. Любов до художнього слова Борису значною мірою прищепила мати. Як згадує письменник, вона знала безліч пісень. Співала, коли топила в печі та варила їсти, пряла, доїла корову, полола город… Навіть на похорон запрошували її оплакувати небіжчика співучим голосом… А скільки казок знала! На жаль, матері судилося коротке

життя: вбила блискавка, коли в грозу заганяла гусенят зі ставу до повітки.

Будучи підлітком, Борис кілька разів сам мало не загинув. Одного разу в роки війни він з друзями викрав чимало книжок з підводи, якою німці перевозили шкільну бібліотеку до місця спалення. Звичайно, якби фашисти зловили, не помилували б. Іншого разу двоюрідний брат дав Борисові подивитися гарну запальничку, а вона вибухнула, адже була виготовлена німцями для того, щоб убивати й калічити. На щастя, обійшлося лише втратою двох пальців. Та пізніше через цю ваду юнака не прийняли до залізничного технікуму. Йому пролягла дорога до Харківського,

а згодом Київського університету, філологічний факультет якого Борис Панасович закінчив 1951 року.

Перша книжка Бориса Комара – “Незвичайне полювання” – вийшла в 1956 році. Пізніше письменник потішив юних читачів новими виданнями: “Босонога ватага”, “Векша”, “Як Горобець переміг Наталочку”, “Весела дорога”, “Уперте теля”, “Диваки”, “Мандрівний вулкан”, “Бджолиний мед”. Борис Комар – людина чуйна, вразлива – тонко реагує на красу, на людські стосунки. Навіть у зрілому віці письменник зберіг щось дитяче, безпосереднє, уміє захоплюватися і дивуватися таким дрібницям, на які дорослі рідко звертають увагу. Письменник Віктор Кава згадував: “Поминули Пирятин, Лубни, опинилися у степу. І тут раптом Комар став щасливий, як дитина, що впізнала милі краєвиди: “Бачите оту могилу? Там колись билися козаки з турками… А он цвіте конюшина. Скільки в ній бджіл зібралося! Хочете – зупинюся, послухаєте, як бджоли гудуть. Та ні, хіба то гудіння? То музика!.. Ніде більше нема такого поля і такої розкішної конюшини”.

За значний внесок в дитячу літературу Борисові Комару присуджено премію імені Лесі Українки. Та найбільша нагорода – велика популярність творів письменника серед читачів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Глібов Леонід Іванович Лев і Комар Десь там, не в нашій стороні, Під височенною горою, Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав. Здоровий сам, кудлата грива, На пиці широченний ніс,- Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс. Близенько на вербі Комарики дрімали, Тихенько нічки дожидали. Один Комарик...
  2. Михайло Панасович Стельмах Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою...
  3. Стельмах Михайло Панасович ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Стельмах Михайло Панасович (1912-1983) ЗАПАМ’ЯТАЙ Основні твори: романи “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль”, “Правда і кривда”, “Дума про тебе”, “Чотири броди”, “Велика рідня”, повісті “Гуси – лебеді летять”, “Щедрий вечір”. М. П. Стельмах народився 24 травня 1912 р. у с. Дяківці Літинського району на...
  4. Михайло Панасович Булгаков (1891-1940) М. Булгаков – один з найвідоміших і найпопулярніших письменників. Його твори стали надбанням світової літератури, вони перекладені багатьма мовами, про них сперечаються вітчизняні й закордонні літературознавці. За життя письменника знали лише у вузькому колі читачів і глядачів. Проза його не друкувалася з 1926 року – тобто останні 15 найбільш плідних...
  5. Народ і його роль у трагедії “Борис Годунов” Бєлінський відзначив, що вже в першій сцені трагедії “і історично й поетично вірно змальований характер Шуйского”. Це глава боярської групи, нащадок питомих князів “Рюриковной крові”. Він сам не ладь зайняти престол московських царів, що звільнився після смерті пануючи Федора. Але Шуйский відмінно розуміє, що без допомоги народу домогтися своєї мети...
  6. Основна тема трагедії “Борис Годунов” Образ Бориса Годунова розкритий широко й різнобічно. Борис показаний і як цар, і як сім’янин; відзначаються його різні щиросердечні якості. Борис наділений багатьма позитивними рисами. Привабливі його великий розум, могутня воля, чуйність, бажання “свій народ у постачанні, у славі заспокоїти”. Як ніжний батько, він щиро вболіває про гору своєї дочки,...
  7. БОРИС ХАРЧУК Народився Борис Микитович 1931 року в селі Лози Збаразького району. Навчався на філологічному факультеті Кременецького педагогічного інституту. Згодом його було вигнано звідти за складання пародій на керівництво вузу. Продовживши навчання в Полтавському педінституті, Харчук вступає на Вищі московські літературні курси. Деякий час працює на журналістській ниві. За три десятиліття письменницької...
  8. У чому зміст антитези Борис Костяев – Мохнаков? Я знаю, ніякої моєї провини В тім, що інші не прийшли з війни, У тім, що вони – хто старше, хто моложе – Залишилися там, і не про тім же мовлення, Що я їх міг, але не зумів зберегти, – Мовлення не про те, але все-таки, все-таки, все-таки… А. Т....
  9. Так, жалюгідний той, у кому совість нечиста (по драмі “Борис Годунов”) Борис Годунов змальований Пушкіним всебічно. Він прекрасний батько, що бажає щастя своїм дітям, справедливий і турботливий правитель, що думає про благо народу, але чому ж скрізь він терпить поражениенет щастя його дітям: Я, може бути, прогневал небеса, Я счастие твоє не міг улаштувати. Безвинна, навіщо ж ти страждаєш Говорить він...
  10. Російська історія очами А. С. Пушкіна (по трагедії “Борис Годунов”) У цьому філософському добутку автор міркує про сутність влади і її впливі на самого правителя, про незаконне сходження на престол і вічний страх перед втратою трону. А тут ще пролилася кров царевича Дмитра. Усе в цьому обвинувачували Годунова, і Шуйский, посланий розслідувати це лиходійство, виявив тому підтвердження, але в той...
  11. Народ у трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Перше й основне місце в трагедії належить російському народу, він є головним героєм добутку. Народ у трагедії показаний у русі, у своєму розвитку. Сцена на Червоній площі, де ми вперше зустрічаємося з головним героєм, говорить про його розгубленість і здивування із приводу безвладдя в країні: “Про Боже мій, хто буде...
  12. Основна думка трагедії “Борис Годунов” Образ Бориса Годунова розкритий широко й різнобічно. Борис показаний і як цар, і як сім’янин; відзначаються його різні щиросердечні якості. Борис наділений багатьма позитивними рисами. Привабливі його великий розум, могутня воля, чуйність, бажання “свій народ у постачанні, у славі заспокоїти”. Як ніжний батько, він щиро вболіває про гору своєї дочки,...
  13. Борис Олійник – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Борис Олійник (нар. 1935 р.) Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка на Полтавщині. Батько поета – Ілля Іванович – працював шахтарем, інструкторок райкому f& редактором районної газети. Добровольцем пішов на фронт у 1941 і загинув у 1943 році. Перший вірш п’ятикласника Бориса...
  14. Центральний персонаж трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пимон герой однієї сцени, п’ятої картини трагедії. Роль П. відносно невелика. Однак функція цього персонажа в розвитку сюжету, у зчепленнях ідей, образів – важлива й значна. Колізія трагедії в сцені з П. одержує істотні прояснення. З оповідання Шуйского в першій картині відомо про царевбивство, доконаному в Угличу, названий його винуватець...
  15. Борис Грінченко – фольклорист Борис Грінченко розпочав свою творчу діяльність за тих часів, коли свідомих культурних українських сил було дуже мало. Письменника називали “справжнім апостолом українського націоналізму”, “голосом совісті українства”, який дуже виділявся своїм “болісно загостреним чуттям національної і соціальної кривди”. Так писали про Грінченка видатні культурні діячі уже після його смерті. А за...
  16. “Кожен повинен боронити свій рідний край…” (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”) – БОРИС ГРІНЧЕНКО У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників....
  17. Цар Борис (переказ) У день Борисова вінчання на престол бояри обчислюють плоди його правління: і припинення мор, і завершені війни, і врожаї. Вони дивуються, як довго довелося вмовляти Годунова прийняти владу, і лише загроза відлучення від церкви його до того примусила. Борис повертається з собору, збираючись приймати послів. Воєйков повідомляє про перемогу над...
  18. Творча індивідуальність письменника (Борис Олійник) Борис Олійник – один з найпопулярніших поетів. В поезіях Олійника стільки ж від традиції, скільки від живого життя, повітрям якого він дихає, і саме тому він – поет наскрізь індивідуальний. Він – поет переважно розмовного інтонаційного ладу. Олійник використовує найповніші віршові форми і прийоми, наприклад, вірш “Стою на землі”. Творячи...
  19. Пам’ять історична й морально-етична в драмі А. С. Пушкіна “Борис Годунов” 1. Історична пам’ять і її осмислення. 2. Пам’ять царедворця. 3. Пам’ять злочинного правителя. 4. Пам’ять народу в розумінні автора драми Сюжет драми “Борис Годунов” А. С. Пушкін взяв з “Історії держави Російського” Н. М. Карамзина. Цьому видатному російському історикові й письменникові він і присвятив свій добуток Таким способом Пушкін приніс...
  20. Мої міркування по трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Майже всі знають, що Борис слывет царевбивцею, і однаково призивають його на царство. Дивне поводження юрби, дивне виявлення волі народу. У цій сцені Пушкін показує народ нетямущим (йому однаково, хто зійде на престол), сліпим знаряддям у руках бояр. “Про що там плачуть?” “А як нам знати! Те відають бояри, не...
Комар Борис Панасович
«
»