КОЛОНІЗАЦІЯ КРАЇНИ ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТ РОСІЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ. ПЕРІОДИ РОСІЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ ЯК ГОЛОВНІ МОМЕНТИ КОЛОНІЗАЦІЇ
Ми говорили про наукові завдання вивчення місцевої історії. Ми знайшли, що основне завдання такого вивчення – пізнання природи й дії історичних сил у місцевих сполученнях суспільних елементів. Тепер, керуючись цим завданням, установимо план курсу. Протягом всієї нашої історії спостерігаємо кілька форм або ськладів гуртожитку, преемственно в ній що змінилися. Ці форми гуртожитку створювалися різними сполученнями суспільних елементів. Основну умову, що направляла зміну цих форм, полягало у своєрідному відношенні населення до країни –
КОЛОНІЗАЦІЯ, ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТ. Велика східноєвропейська рівнина, на якій утворилася російська держава, на початку нашої історії не є на всьому своєму просторі заселеної тим народом, що досі робить її історію. Наша Історія відкривається тим явищем, що східна галузь слов’янства, потім разросшаяся в російський народ, вступає на російську рівнину з одного її кута, з південно-заходу, зі схилів Карпат. У продовження багатьох століть цього слов’янського населення було далеко недостатньо, щоб суцільно з деякою рівномірністю зайняти всю рівнину.
ПЕРІОДИ РОСІЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ ЯК ГОЛОВНІ МОМЕНТИ КОЛОНІЗАЦІЇ. Так переселення, колонізація країни була основним фактом нашої історії, з яким у близькому або віддаленому зв’язку стояли всі інші її факти. Зупинимося поки на самому факті, не стосуючись його походження. Він і ставив російське населення у своєрідне відношення до країни, що змінювалося протягом століть і своєю зміною визивавшее зміну форм гуртожитку. Цей факт і послужить підставою плану курсу. Я ділю нашу історію на відділи або періоди по спостережуваним у ній народним пересуванням. Періоди нашої історії – етапи, послідовно пройдені нашим народом у занятті й розробці країни, що дісталася йому, до самої тої пори, коли, нарешті, він за допомогою природного народження й поглинання зустрічних інородців поширився по всій рівнині й навіть перейшов за її межі. Ряд цих періодів – це ряд привалів або стоянок, якими переривався рух російського народу по рівнині й на кожній з яких наш гуртожиток устроялось інакше, чим воно було влаштовано на колишній стоянці. Я перелічу ці періоди, указуючи в кожному з них пануючі факти, з яких один – політичний, інший – економічний, і позначаючи при цьому та область рівнини, на якій у даний період зосереджувалася маса російського населення, – не все населення, а головна маса його, що робила історію. Приблизно c VIII в. нашої ери, не раніше, можемо ми стежити з деякою впевненістю за поступовим ростом нашого народу, спостерігати зовнішню обстановку й внутрішню будову його життя в межах рівнини. Отже, з VIII до XIII в. маса російського населення зосереджувалася на середньому й верхньому Дніпру з його припливами й з його історичним водним продовженням – лінією Ловать – Волхов. Все це час Русь політично розбита на окремі більш-менш відособлені області, у кожній з яких політичним і господарським центром є велике торговельне місто, перший улаштовувач і керівник її політичного побуту, що потім зустрів суперника в сторонньому князі, але й при ньому не втрачав важливого значення. Пануючий політичний факт періоду – політичне дроблення землі під керівництвом міст. Пануючим фактом економічного життя в цей період є зовнішня торгівля з викликаними нею лісовими промислами, звіроловством і бортництвом (лісовим бджільництвом). Це Русь Дніпровська, городовая, торговельна. З XIII до середини XV в. приблизно серед загального розброду й розриву народності головна маса російського населення є на верхній Волзі з її припливами. Ця маса залишається роздробленої політично вже не на городові області, а на князівські долі. Доля – це зовсім інша форма політичного побуту. Пануючий політичний факт періоду – питоме дроблення Верхньоволзької Русі під владою князів. Пануючим фактом економічного життя є сільськогосподарська, тобто землеробська, експлуатація алаунського суглинку за допомогою вільної селянської праці. Це Русь Верхньоволзька, питомо-князівська, вільна-землеробська. З половини XV до другого десятиліття XVII в. головна маса російського населення з області Верхньої Волги розтікається на південь і схід по донському й средневолжському чорнозему, образуя особливу галузь народу – Великороссию, що разом з населенням розширюється за межі Верхнього Поволжя. Але, розпливаючись географічно, великоросійське плем’я вперше з’єднується в одне політичне ціле під владою моськовського государя, що править своєю державою за допомогою боярської аристократії, що утворилася з колишніх питомих князів і питомих бояр. Отже, що панує політичний факт періоду – державне об’єднання Великороссии. Пануючим фактом життя економічної залишається сільськогосподарська розробка старого верхньоволзького суглинку й новозайнятого средневолжського й донського чорнозему за допомогою вільної селянської праці; але його воля починає вже соромитися в міру зосередження землеволодіння в руках служивого стану, військового класу, вербуемого державою для зовнішньої оборони. Це Русь Велика, Моськовська, царсько-боярська, військово-землевласницька. З початку XVII до половини XIX в. російський народ поширюється по всій рівнині від морів Балтійського й Білого до Чорного, до Кавказького хребта, Каспію й Уралу й навіть проникає на південь і схід далеко за Кавказ, Каспій і Урал. Політично всі майже частини російських народностей з’єднуються під однією владою: до Великороссии примикають одна за інший Малороссия, Белороссия й Новоросія, образуя Всеросійську імперію. Але ця всеросійська влада, що збирає, діє вже за допомогою не боярської аристократії, а військово-служивого класу, сформованого державо< /p>
(2 votes, average: 3.50 out of 5)