За біблійними легендами, ангели уявляються людям прекрасними юнаками з чудовими, як у лебедів, білими крилами. Це зразки досконалості, добрі охоронці людської душі. Недаремно говорять “ангельський вид”, “ангельський голосочок”, “не людина, а ангел”. У новелі Г. Маркеса “Стариган з крилами” говориться про ангела – старенького діда, що впав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила. “Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного
діда, великі пташині крила, обскубані та брудні”, “говорив незрозумілою мовою”. Тобто він зовсім не відповідав людським уявленням про ангелів небесних. Тому жителі так і поставилися до старигана з крилами – тримали в курнику, кидали їжу, як тварині, й штрикали та штовхали, щоб краще роздивитися. Згодом господарі, які знайшли ангела, стали мати з цього ще й неабияку вигоду – обгородили двір парканом і пропускали бажаючих подивитися на диво за плату. Вони швидко розбагатіли. Ангелові доводилося також терпіти жорстокі витівки сина Пелайо та Елісенди, який підріс і залазив до курника. Він навіть
заразив старого вітрянкою. Коли приміщення, де жив ангел, зруйнувалося від часу, стариган із крилами бродив по будинку туди-сюди. Його звідусіль гнали, а “Елісенда у відчаї кричала, що це справжня мука – жити в цьому пеклі, напханім ангелами”. Жінка полегшено зітхнула “за себе і за нього”, коли побачила, що ангел відлітає. У цій новелі звичайне, буденне переплітається з фантастичним, вигаданим, а багато картин – символічні, містять глибокий підтекст. Море символізує бурхливе і суперечливе життя. Свіжий морський вітер – відчуття свободи, потяг до широкого, безмежного простору. Люди втратили здатність сприймати диво, красу, мрію, зосередилися на буденному, з усього хотіли мати користь, тому й не сприйняли старигана з крилами, як ангела, небесне послання. Тільки лікаря “найбільше здивували крила старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне питання, чому їх не мають інші люди”. Ці крила – символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин. Отже, образ ангела – це втілення прекрасного, прагнення до високого ідеалу. На жаль, у сучасному світі немає місця для ангелів. Люди не здатні сприйняти високі, благородні істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку. Але автор має надію на краще, тому ангел не помирає, а одужує і відлітає в піднебесся. Але чи повернеться він? Мабуть, коли люди стануть досконалішими. І вигляд у нього буде набагато кращим, а зараз він такий, якого заслуговують ці люди, він – відображення їхньої душі.
