Книга вчить, як на миру жити. Народна мудрість
У раннім дитинстві ми вперше знайомимося із книгою. Перші Казки, вірші, оповідання нам читають батьки. А потім ми й самі вчимося розуміти друковане слово. Книга з’явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти й передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги. Перші книги були рукописними. Їхнє створення займало чимало часу й сил. Джерела вітчизняної рукописної книги починаються із часів
Рукописні книги завжди цінувалися дуже дорого й користуватися ними могло обмежену кількість людей. Доступніше книги стали відтоді,
Книги – це теперішня скарбничка мудрості. Недарма здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, що втримується в книгах. У Львові на одному із приміщень місцевої бібліотеки зроблений напис латинською мовою: “Тут мертві живуть і німі проговорюють”. Тому що й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не тільки наших сучасників, а й представників минулих поколінь.
В Росії книгу поважали здавна, ще із часів Київської Русі. Книжкова наука в нашій Батьківщині почалася в часи князювання Володимира. Ще більшого розквіту одержала при Ярославі Мудрому. В одному з тодішніх літописів відзначається, що князь любив церковні уставах, часто читав їх удень і вночі. Він зібрав багато писарів, які перекладали книги із грецької мови на слов’янську. Ярослав Мудрий не тільки сам любив книги, був освіченим. Він піклувався й про розвиток утворення в державі. Один історичний факт свідчить, що в Новгороді Ярослав зібрав триста дітей старостів і священиків і велів учити їх. Народна мудрість говорить, що книга вчить, як на миру жити. І це дійсно так. Вона розкриває нам цікавий мир, допомагає мандрувати через сторіччя й краще розуміти сьогодення.