“Казка” – “Сказання”
Сказання, віддана. По встановленому вище ознакою до казці може бути прилічений іще одна жанр, часто із нею пов’язувалося, жанр, який найправильніше було б назвати преданьем чи сказанням. Сюди ми віднесли оповідання, що видаються за історичну істину, котрий іноді справді її відбивають чи містять. Якщо легенда споріднена з духовним віршам, то переказ певною мірою родинно історичним пісням. Сказання – це розповіді, які стосуються історичних місцях чи історичним особистостям і подій. Перші пов’язані з якимсь містом, селом, урочищем, озером,
Буд. Одне з яскравих, мистецьких та типових – сказання про потопленому місті Кітежі. Другі пов’язані з історичними іменами: Грозного, Петра, Разіна, Пугачова, Суворова тощо. буд. Різкій межі між перші й другими не проводиться.
То є перекази, связаннее з місцями й особами одночасно, розповідають про історичних подіях (про війнах з поляками, шведами, французами та інших.). Однак у віднесення фольклорного матеріалу до сказанням все-таки треба дуже обережним.
Виділення цього жанру вироблено за ознакою наявності у ньому відомої категорії дійових осіб чи з історичним назв чи подій.
Вочевидь, частина з таких переказів чи сказань при найближчому вивченні зможе бути віднесено і до анекдотам. Проте виділення такого жанру необхідно, із застереженням, що теоретичне вивчення його ще потрібно. Однією з ранніх спроб теоретичного визначення цього жанру розпочата братами Грімм у тому передмові до “DeutscheSagen” Відповідний розділ вони озаглавили “GeschіchtKcheSagen” – “Історичні саги”. З сказаного випливає, що “історичних казок” тому, що не можна говорити про історичних піснях чи історичних переказах, не може. Щоправда, цей термін прийнято Еге.
У. Помаранчевої в підручнику з російському фольклору під ред.
П. Р.
Богатирьова, але ця сума цього терміна і їх поняття відмовилася. Зразок (перекази – ред.): “Аракчеев було дуже суворий пан – собака! У його була чернокнижница-полю-бовница, що мала з нього влада.
У своїх книжках читала і знала усе, що робиться. Її давно хотіла вбити, але з книжками було неможливо.
Одного разу книжки вкрали і його кинулися вбивати, за книжки – їх майже немає. Ось і померла. Аракчеев всі кинув, всі справи і втік”.
Жанр цей дуже сповнений багатоманітністю але тільки допускає, а й вимагає подальшого внутрішнього підрозділи.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)