КАРЛФЕЛЬДТ, Ерік Аксель

(1864 – 1931)

КАРЛФЕЛЬДТ, Ерік Аксель (Karlfeldt, Erik Axel – 20.07.1864, Фолькерна – 08.04.1931, Стокгольм) – шведський поет, лауреат Нобелівської премії 1931 р.

Народився 20 липня 1864 р. в містечку Фолькерна, що у Центральній Швеції, у родині юриста. Після здобуття початкової освіти навчався в Уральському університеті, який, через брак коштів, зміг закінчити лише в 1902 р. Після цього рік учителював, а в 1904 р. влаштувався на посаду бібліотекаря Сільськогосподарської академії у Стокгольмі. У тому самому році його обрали у Шведську академію, а з 1907 р. він працював

у складі Нобелівського комітету з літератури. Помер Карлфельдт 8 квітня 1931 р.

Творча спадщина Карлфельдта нараховує усього кілька поетичних збірок. У першій із них – “Пісні про дику природу та кохання” (“Vildmarks – och karleksvisor”, 1895) – оспівано селянське життя, його побут, звичаї, легенди, красу природи. Вірші збірки сповнені ностальгії за патріархальною селянською культурою, яка, через посилення процесів урбанізації, назавжди зникає із шведського життя.

Чарівний світ селянської Швеції – це й головна тема наступних двох збірок поета “Пісні Фрідоліна” (1898) і “Сад насолод Фрідоліна”

(1901). Образ головного героя цих збірок значною мірою автобіографічний. Наполовину поет, наполовину – селянин, Фрідолін – “дитя природи”, що оспівує ідеалізований сільський край. Поетика цих збірок тяжіє до символізму. Ще за життя поета його кандидатуру кілька разів висували на вручення Нобелівської премії, але сам Карлфельдт від цього відмовлявся, оскільки працював у Нобелівському комітеті і був маловідомий за межами Швеції. За рішенням комітету премія була передана родині поета через шість місяців після його смерті, а творчість Карлфельдта визнана однією із найзначніших у поетичному спадку Швеції.

В. Назарець


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КАРЛФЕЛЬДТ, Ерік Аксель