Карл Моор – типовий герой “Бурі й натиску” у п’єсі Фрідріха Шіллера “Розбійники”
Один З найяскравіших періодів в історії німецького Просвітництва має назву “Бурі й натиску”. Лірика, драма і проза 70-х років XVІІІ століття відзначаються високою емоційною напругою, бунтарськими мотивами. Носієм цього бунтарства частіше за все є герой-одинак, який проголошує війну суспільству. Проводирем цього напрямку був молодий Гете, творець образу Прометея, гордого та непокірного, який кинув виклик самому Зевсу. Шіллер приєднується до руху “Бурі й натиску” на початку 80-х років. У дусі ідей та художньої манери цього руху молодий
“Поставте мене командувати військом таких молодців, як я, – і Німеччина стане республікою, перед якою Рим і Спарта здаватимуться жіночими монастирями!” – проголошує Карл Моор. Він є родовитим дворянином, проте зневажає однаково і знатну верхівку, і тих, хто плазує перед нею. До рідного дому Карла прив’язує не родовий маєток, не графські привілеї, а любов до підстаркуватого батька та до Амалії, вихованки в їхньому домі.
Образ Карла доволі складний, на відміну від
Банда Карла грабує не заради збагачення, а заради помсти. “Моє ремесло – кара”, – каже він. Свою частку грошей Карл Моор завжди віддає сиротам та допомагає здібним юнакам отримати освіту. Але якщо треба бути жорстоким по відношенню до багатіїв, або провчити ледацюгу, що тлумачить правосуддя у свій бік, Карл не має жалю. Результат цього бунту можна було передбачити. Карл Моор, як розумна людина, також усвідомлював його безперспективність. Тим більше, що боротьба за справедливість, яку він вів, супроводжувалася жорстокістю та новими злочинами. Карл Моор залишає банду, зрозумівши нікчемність своєї діяльності. Він визнає, шо весь цей задум був лише юнацьким дивацтвом та химерними ідеями. Шіллер, як і його герой Карл Моор, також відмовляється від бунту. І цим твором він висловлює надію на мирні шляхи покращення людства, освіти, просвітництва. Думки Шіллера актуальні і зараз, адже кожен бажає покращити своє життя. Так-було, є і буде у всі часи.