“Із скарбів народних свят Івана Купала”

Про що свідчить дата з 6 на 7 липня щороку? Хто такий Купала? (У народному побуті в цей день відзначають найпоширеніше свято українців, що має назви: Купайло, Купало, Ку-пайлиця, Іванів день. Це свято пов’язане з постійною датою,
його відзначають у ніч з 23 на 24 червня за старим стилем або з 6 на 7 липня за новим. Це свято приурочене до надзвичайно важливої події: літнього сонцевороту, коли день починав зменшуватися, а ніч – збільшуватися. Відносно того, хто ж такий Купайло, існує декілька припущень. Так, автор “Синопсису” 1674 року вважав,

що у давнину це було свято Купала, бога земних плодів, врожаю, добробуту та води.
Український історик Я. Боровський вважає, що Купала – істота не чоловічої, а жіночої статі. На його думку, ця богиня Купала, могутність якої поширювалася на все, що виростало на полі язичника-хлібороба.
Сучасні російські дослідники В. Іванов та В. Топоров уважають, що назва Купала походить від купати і кипіти – закипати, палко бажати будь-чого”.
Вважалося, що саме з цього дня слід купатися, тому що Іоанн Хреститель повиганяв з води злих духів. Крім того, існувало вірування, що купатися на зорі цього дня корисно для здоров’я)

Яка

характерна риса притаманна цьому святу? (Характерна риса Купала – численні звичаї та перекази, пов’язані з рослинним світом. Так, існувало повір’я, що в ніч на Купала всі рослини та тварини одержують чародійну здатність розмовляти поміж собою, а дерева можуть навіть переходити з місця на місце.
Головним моментом свята було збирання цілющих трав та коріння, адже існувало давнє вірування, що всі чудодійні та цілющі трави розпускаються саме в ніч на Івана Купала, коли наступає літній сонцеворот і природа досягає свого найвищого розквіту.
Частину трав та квітів збирають удень, частину – вночі, а деякі – тільки до сходу сонця. Тільки вночі треба було зривати чарівну квітку папороті, яка стала центром уваги в іва-нівську ніч, адже саме з цією фантастичною квіткою скрізь були пов’язані перекази про скарби. Цю легенду художньо описав М. Гоголь у повісті “Вечір проти Івана Купала”)

Яким чином відбувалося свято? Що є обов’язковим його атрибутом? (Починалося свято з того, що вранці напередодні Купала дівчата йшли за травами й квітами для вінків. Серед трав обов’язково повинен бути полин як засіб проти русалок та відьом.
Обов’язковим атрибутом свята було купальське багаття, вогонь якого вважався священним, очищуючим, і здобути його,

За традицією, треба було шляхом тертя дерева об дерево. Багаття це було ніби земною подобою сонця, і, щоб очиститися перед початком жнив, бути сильними та здоровими, хлопці та дівчата стрибали через нього.
Пізніше це стало ще й засобом ворожіння: розійдуться руки юнака та дівчини над багаттям – не бути їм разом. Купання також вважалося цілительним, купались рано-вранці, тому що, за повір’ям, у цей день вранці купається сонце. Важливою складовою частиною купальської обрядовості, пов’язаної з іншою творчою стихією – водою, були дівочі вінки. Розпитуючи воду про свою майбутню долю, вінки пускали по річці слідом за деревом. Загадували, звичайно, на женихів, на життя або смерть. У який бік пливе вінок – там і жених. Якщо вінок пливе рівно, спокійно,- сімейне життя дівчини буде благополучним. Якщо ж вінок перевертається або чіпляється за будь-що, життя буде важким. Потанув вінок – прикмета погана. А якщо він все-таки випливе, та ще й проти течії – прикмета добра. Коли на вінках горіли свічки – спостерігали за ними. Поганою прикметою було, якщо свічка згасне, той раніше помре.
Обов’язковою на Купала була також спільна вечеря, саме тут, під деревами. Спеціальної їжі у це свято не було, готували яєчню та млинці, вареники з товченим конопляним насінням та цибулею. Їжа була переважно пісною, оскільки Іванів день приходився на Петрів піст, який починався в день Усіх Святих та продовжувався декілька тижнів. Розговлялися лише у Петрів день)

Історія написання твору. 1830 року з’являється в журналі “Отечественные записки”
повість “Басаврюк” (пізніше переназвана “Вечір проти Івана Купала”). Нею М. Гоголь започаткував двотомний цикл повістей та оповідань “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”. Обидві книги викликали захоплення читачів, а критики одностайно визнали молодого Гоголя першорядним майстром слова. Переважно відзначили його талант гумориста, лірика у змалюванні природи й людських почутів, його глибоку обізнаність із українською міфологією. 5.2. Тема: розповідь про те, як Петрусь заради свого щасливого
кохання вимушений був пов’язати власну долю з “нечистою
силою”.

5.4. Ідея: засудження жорстокості, підступності; жаги до збагачення (Басаврюк).
5.5. Основна думка: “сатана, що прибрав людської подоби для того, щоб відкопувати скарби, а через те, що скарби не даються нечистим рукам, так от він і приманює собі молодців”; людина – творець своєї долі, необхідно вміти особисто долати ті труднощі, у яких вона опиняється, а не звертатися по допомогу до диявола.
5.6. Жанр: оповідання, бувальщина.
5.7. Композиція.
Експозиція: знайомство з Хомою Григоровичем, який полюбляв розповідати різноманітні бувальщини.
Зав’язка: звернення наймита Петруся до Басаврюка, аби той допоміг йому в одруженні на дочці багатого козака.
Розвиток дії: контактування героя з нечистою силою, обезголовлення Івася, нестерпне життя Петруся з Пидорою.
Кульмінація: з’явлення привида; зникнення Петруся, де він стояв – купа попелу.
Розв’язка: служба Пидори черницею в лаврі; “господарювання Басаврюка у шинку”.
5.8. Проблематика твору:
– казка і реалії життя;
– соціальна нерівність – перешкода до щасливого життя;
– злочин і кара;
– духовність і нечиста сила;
– людина і оточуючий світ.
5.9. Опрацювання ідейного змісту оповідання. Бесіда за питан
нями.
– Що вам відомо про народне свято Івана Купала? Коли воно відбувається?
– Яким ви уявляєте Хому Григоровича, автора бувальщини? Чи можна ототожнити його з М. Гоголем?
– Чому письменник не конкретизував церкви, дячок якої був автором цікавої оповіді “Вечір проти…”?
– Хто користувався творчими здібностями дяка? (“…Писаки вони – не писаки, а от те ж саме, що й баришники на наших ярмарках. Нахапають, напросять, накрадуть усякої всячини, та й випускають книжечки, не товщі за буквар, кожного місяця або тижня”)
– Як Хома Григорович ставився до свого діда? За що він був йому вдячним? (“Дід мій (царство йому небесне! Щоб він на тому світі їв самі тільки буханці пшеничні та маківники

В меду) умів прегарно розповідати. Бувало, як почне – цілий день не зрушив би з місця, і все б слухав”)
Які згадки охоплювали героя про власне дитинство, цікаві розповіді діда? (“Та ні дивні розповіді про давню старовину, про наїзди запорожців, про ляхів, про молоденькі діла Підкови, Півтора-Кожуха і Сагайдачного не захоплювали нас так, як розповіді про яку-небудь старовинну дивну природу, від яких завжди дрож проходив по тілу і волосся ворушилося на голові”)
Чим вражали дітей оповіді, почуті від діда? (“Часом страх було такий візьме від них, що ще з вечора все здається бог знає яким страхіттям. Бувало, вночі вийдеш чого-небудь з хати, то так і думаєш, що на постелі твоїй умостився спати виходець з того світу. І, щоб мені не довелося розповідати це вдруге, якщо не здавалася часом здалеку власна свитка, покладена в голови, дияволом, що загорнувся в клубок”) Що було характерним для розповідей старого? (“…За життя своє він ніколи не брехав і що було не скаже, то саме так і було”) Кого критикує дід? Чим це виправдано? (“…Багато набереться таких розумників, які пописують по судах і читають навіть гражданську грамоту, котрі, якщо дати їм у руки звичайний часослов, не розібрали б ні аза в ньому, а показувати на ганьбу свої зуби – є уміння. Їм усе, що не розкажеш – смішки”)
У яких умовах раніше жили мешканці села? (“…Хутір, найбід-ніший хутір! Хаток з десять не пообмазуваних, не вкритих стирчало то там, то там серед поля. Ані тину, ані повітки добрячої, де б поставити худобу чи воза. Це ж ще багатії так жили, а подивилися б на нашу братію, на голоту: викопана в землі яма – от вам і хата! Тільки по диму й можна було дізнатися…”)
Чим пояснити злиденні умови існування селян? (“…Тому що тоді козакував майже кожен і набирав у чужих землях чимало добра, а здебільшого тому, що не було потреби обзаводитися доброю хатою. Якого народу тоді не вешталося по всіх усю-дах: кримці, ляхи, литвинство! Траплялося, що й свої наїдуть купами і обдирають своїх-таки”)
Через що привернув увагу селян один чоловік? (“…З’являвся часто чоловік, або краще – диявол у людській подобі. Звідки він, чого приходив, ніхто не знав. Гуляє, пиячить і враз пропаде, як у воду, і слуху немає, там, зирк – знову мов з неба упав, вештається по вулицях у селі”)

Як Басаврюк обдаровував дівчат? (“…Надарує стрічок, сережок, намиста – дівати нікуди! Щоправда, красні дівчата трохи задумувалися, беручи подарунок: бог знає, може, справді перейшли вони через нечисті руки”)