Із прози епохи Тан Чэнь Сюанью “Життєпис Жэнь”
Цю історію чув я від одного з її учасників, князівського онука Иня, і запам’ятав її майже дослівно. Був в Иня родич, чоловік його двоюрідної сестри. Кликали його Чжэн. Дуже він був охоч до вина й жінок
Якось відправилися друзі на гулянку. Чжэн раптово згадав про невідкладну справу й пустився верхи на ослу в південний квартал столиці, пообіцявши незабаром нагнати приятеля. По шляху він зустрів трьох жінок, одна йз яких виявилася теперішньою красунею. Зав’язалося знайомство, і через час Чжэн уже бенкетував з новою подругою в неї будинку.
Один раз Чжэну треба було відправитися в далекі краї в службових справах. Він возмечтал взяти
Чи Гунцзо 770-850
Правитель Нанькэ – Із прози епохи Тан (VII – Х вв.)
Фэнь Чуньюй прославився як відважний воїн. Був він щедрий, гостинний, але перекірливий. Та й вином не гребував. Тому й розжалували його з посади заступника командуючого військами області Хуайнань. А йому всі дарма: оселився у власному будинку, що біля старого-престарого ясена, і запив пущі колишнього
Раз його в сильному підпитті двоє друзів уклали спати на веранді. Отут і привиділося Чуньюю, що прибутку за ним гінці кликати до правителя країни Хуайнань.
Зустріли його там з небаченою пошаною. Назустріч вийшов перший радник і проводив до володаря. Той запропонував Чуньюю свою дочку в дружин. Незабаром і весілля зіграли. Серед численної челяді виявилися й два старожитніх приятелі Чуньюя, а володар у розмові один раз згадав про його батьку, що сгинули багато років тому в землях північних варварів. Виявилося, той – серед підданих владики країни Хуайнань. Свидеться з ним не можна, а лист написати можна. Батько не загаявся з відповіддю. Усім цікавився й обіцяв синові зустріч у майбутньому, навіть точний рік називав. Так чи інакше, а зробився Чуньюй правителем області Нанькэ, а два його друзі – головними помічниками правителя. Двадцять років керував він областю, народ його процвітав. Але отут трапилася Війна із країною Таньло. Військо очолив хоробрий друг Чаньюя, але був розбитий,’занедужав і вмер. Потім смерть наздогнала чоловікові Чаньюя, з якої він прижив п’ятьох дітей. Керувати в Нанькэ залишився другий друг, а Чуньюй повіз тіло дружини в столицю, де й зробили обряд похорону. Ще багато років Чуньюй продовжував вірою й правдою служити владиці, але той раптово запідозрив, що від зятя виходить небезпека для країни Хуайнань. А отут ще якийсь сановник зажадав щоб уникнути лиха перенести столицю в інше місце. Тоді й повелів владика Чуньюю відправлятися додому, рідних провідати, а здивованому зятеві пояснив, що пора йому в мир смертних повернутися
Опам’ятався Чуньюй на веранді власного будинку й зрозумів, що все це був тільки сон. І розповів друзям про що происшли. Потім повів їх до старого ясена. За дуплом виявився широченний хід, у якому виднілися гори землі – точнісінько міські зміцнення й палаци, де снували незліченні мурахи. Серед них два більших, котрим прислужували муравьи-крохи. Відшукався й пагорб, де дружину Чуньюя схоронили. Словом, усе зі сном збіглося
А вночі налетіла бура, і поутру в дуплі мурах не виявилося. Вірно, і впрямь свою столицю в інше місце перенеслися
Дізнався він про своїх друзів, що допомагали йому в Нанькэ. Один умер від хвороб у сусіднім сільці, іншої перебував при смерті. Уражений всім случившимся, Чуньюй відмовився від жінок і вина, захопився мудрістю пустельників. А вмер точно в той рік, у який була йому батьком зустріч призначена
(2 votes, average: 2.50 out of 5)