ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

(1769 – 1838)

Письменник, автор першого твору нової української літератури – поеми “Енеїда”.

Поема “Енеїда” (1798, 1826)

Ключові слова:

– ліро-епос;

– бурлескно-травестійна поема;

– ямб;

– перший твір, написаний живою народною розмовною мовою;

– 1798 р. – вихід перших трьох частин у Петербурзі;

– складається з шести частин;

– початок нової української літератури;

– перелицьована “Енеїда”

Вергілія;

– життя й побут різних суспільних верств українського народу, зокрема й простого люду, чого раніше не було в українській літературі;

– утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників.

П’єса “Наталка Полтавка” (1819)

Ключові слова:

– драма;

– початок нової української драматургії;

– соціально-побутова власне драма (малоросійська опера – за визначенням автора);

– складається з двох дій;

– у тексті 22 пісні (занумеровано

19);

– зображення життя й побуту українських селян на початку XIX ст.; вірність у коханні людей з народу;

– засудження покірності долі, владі та застарілим народним звичаям;

– дівчина з народу зображена як ідеал (новаторство).

Понятійний апарат

Бурлеск – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, про “низьке” говориться піднесено, урочисто.

Травестія – різновид жартівливої бурлескної поезії, коли твір Із серйозним чи героїчним змістом і відповідною формою переробляється на твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Драма – один із трьох основних літературних родів. Драматичні твори призначені для постановки на сцені, у них явища життя й характери героїв розкриваються через розмови дійових осіб. Розрізняють жанри драматичних творів: власне драма, комедія, трагедія, трагікомедія, драма-феєрія та ін.

Цитатник

З поеми “Енеїда”

– Прямий, як сосна, величавий,

Бувалий, здатний, тертий, жвавий… (Еней).

– Багатим та скупим вливали

Розтопленеє срібло в рот,

А брехунів там заставляли

Лизать гарячих сковород… (У пеклі).

– Зевес тогді кружав сивуху

І оселедцем заїдав;

Він, сьому випивши восьмуху,

Послідки з кварти виливав (Зевс).

– Венера молодиця сміла,

Бо все з воєнними жила,

І бите з ними м’ясо їла,

І по трахтирах пунш пила;

Частенько на соломі спала,

В шинелі сірій щеголяла… (Венера).

– Була на йому біла свита

Із шаповальського сукна,

Тясомкою кругом обшита,

Сім кіп стоялася вона.

Набакир шапочка стриміла,

Далеко дуже червоніла,

В руках же довгий був батіг;

Їм грімко ляскав він із лиха,

Скакали коні без оддиха;

Ридван, мов вихор в полі, біг (Нептун).

– Трудяща, дуже працьовита,

Весела, гарна, сановита,

Бідняжка – що була вдова… (Дідона).

– Енея так вона любила,

Що аж сама себе спалила,

Послала душу к чорту в ад (Дідона).

– Крива, горбатая, сухая,

Запліснявіла, вся в шрамах;

Сіда, ряба, беззуба, коса,

Розхристана, простоволоса,

І, як в намисті, вся в жовнах (Сивілла).

– Земелька ся була Латинська,

Завзятий цар в ній був Латин;

Старий скупиндя – скурвасинська,

Дрижав, як Каїн, за алтин (Латин).

– Дочка була зальотна птиця

І ззаду, спереду, кругом;

Червона, свіжа, як кислиця,

І все ходила павичом.

Дородна, росла і красива,

Приступна, добра, не спесива,

Гнучка, юрлива, молода… (Лавінія).

– Не в шутку молодець був жвавий.

Товстий, високий, кучерявий,

Обточений, як огірок;

І війська мав свого чимало,

І грошиків таки бряжчало,

Куди не кинь, був Тури царьок (Тури).

– Хоть молоді були, та гожі

І кріпкі, храбрі, як харциз.

В них кров текла хоть не троянська,

Якась чужая-бусурманська,

Та в службі вірні козаки (Низ та Евріал).

– Від тебе не одстану зроду,

З тобою рад в огонь і в воду.

На сто смертей піду з тобой.

Мій батько був сердюк опрічний,

Мовляв (нехай покой му вічний);

Умри на полі як герой (Евріал).

– Де обіцеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять… (Евріал).

-Ти знаєш, він який суціга,

Паливода і горлоріз;

По світу як іще побіга,

Чиїхсь багацько виллє сліз (Юнона про Енея).

– Якусь особу мацапуру

Там шкварили на шашлику.

Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику.

Натуру мав він дуже бридку,

Кривив душею для прибитку,

Чужеє оддавав в печать;

Без сорому, без Бога бувши

І восьму заповідь забувши,

Чужим пустився промишлять (під “мацапурою” в пеклі, – її цей уривок з’явився в пізнішому виданні “Енеїди”, – І. Котляревський мав на увазі Максима Парпуру, який 1798 р. без відома й дозволу автора видав у Петербурзі перші три частини “Енеїди”, і чого й почалася нова доба української літератури).

Про поему “Енеїда” та її автора:

– Сто літ минуло, як те занедбане і закинуте під сільську стріху слово, мов Фенікс з попелу, воспряло знов і в устах батька нової літератури І. П. Котляревського голосно залунало по широких світах.

(М. Коцюбинський)

– Педанти здивувались і замовкли. Жовчні люди схопили цю книгу з наміром потішитись, вилаяти її, знищити зухвалого письменника, але з перших сторінок їхній гнів минув – вони почали сміятися.

(Сучасник І. Котляревського)

– “Енеїда” – енциклопедія українського життя XVIII століття.

(М. Рильський)

– Сміх Котляревського – очищувальна сила, що робить людей кращими, чеснішими, людянішими.

(Є. Шабліовський)

– Які люди! Це люди винятково здорової і могутньої плоті. Це люди неймовірної сили, із залізними м’язами, громовими голосами. Цей людський світ – апофеоз тілесності, неймовірної витривалості, здоров’я, яке хлюпає через край, повнокров’я. Це пройдисвіти і в той же час лицарі, герої, титани… Спробуйте позмагатися з таким народом.

(О. Білецький про троянців-запорожців)

Із п’єси “Наталка Полтавка”:

– Золото не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить (виборний про Наталку).

– Терпило, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею; зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами, купцями і цехмистрами – пив, гуляв і шахровав гроші; покинув свій промисел і мало-помалу розточив своє добро, розпився… Терпило зовсім ізвівся; в бідності умер і без куска хліба оставив жінку і дочку (виборний про Терпима).

– Знайся кінь з конем, а віл з волом (Наталка возному).

– Лучче синиця в жмені, як журавель в небі (возний про себе, Наталку й Петра).

– Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник (виборний про возного, Наталку й Петра).

– Один собі живу на світі, як билинка на йолі; сирота – без роду, без племені, без талану і без приюту… Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене… Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити (Микола).

– …чоловік і добрий був би, так біда – хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже (Микола про виборного Макогоненка).

– …вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без помощі. Все, здається, близило мене до щастя; но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! (Петро).

– Я – возний, і признаюсь, що от рожденія моєго расположен к добрим ділам: но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал (возний про свою антигуманність).

– …бач возний – так і бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить! (Микола про возного Тетерваковського).

Про п’єсу “Наталка Полтавка”:

– 3 цієї народної першоп’єси кожне нове покоління черпає науку почуттів, моральні взірці кохання, людської краси, благородства.

(О. Гончар)

Літературний диктант

1. Нова українська література починається з твору….

2. За жанром “Енеїда” – ….

3 Матір Енея звати….

4 Ім’я Енеєвого батька….

5. Хто протягом усього твору переслідує Енея?

6. “Зальотною птицею”, “свіжою, як кислиця” у творі названо….

7. “Дряпічкою” в “Енеїді” названо….

8. Хто в “Енеїді” “кружляв сивуху і оселедцем заїдав”?

9. Слова “Де общее добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять” промовляє….

10. Хто допоміг Енею спуститися в пекло?

11. Хто наділений характеристиками “крива, горбатая, сухая, пліснявіла, вся в шрамах”?

12. Хто в “Енеїді” “з воєнними жила”, “по трахтирах пунш пила, частенько па соломі спала, в шинелі сірій щеголяла”?

13. Словами “прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий” охарактеризовано….

14. Український національний ідеал, сміливість і відвагу втілено м образах троянців-побратимів….

15. Кого посилає Зевс до Карфагена нагадати Енеєві про його місія?

16. До якого літературного роду належить твір “Наталка Полтавка”?

17. Іван Котляревський так визначив жанр “Наталки Полтавки”: ….

18. Кому адресована приказка “Знайся кінь з конем, а віл з волом”!

19. “Наталка Полтавка” починається піснею….

20. Пісню Г. Сковороди “Всякому місту – звичай і права” виконує….

21. Кого І. Котляревський наділяє порівнянням “хитрий, як лисиця”?

22. Хто просить Терпилиху благословити до шлюбу Наталку з Петром?

23. Упродовж скількох днів відбуваються події в “Наталці Полтавці”?

24. Хто в “Наталці Полтавці” розповідає про театр?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Categories: Твори до ЗНО

Links