Іван Гаврилович Прыжов – фольклорист
До фольклористов-революционеров належить також Іван Гаврилович Прыжов (1827-1885). З численних проектів і задумів Прыжова неможливо було здійснено майже через їх різко викривального характеру. Таке їм було задумано робота під назвою “Історія кріпацтва переважно за свідченням народу”. Як свідчить вже заголовок, цю роботу мав писатися по усним показанням і розповідям самих кріпаків. Це саме можна сказати до його праць “Історія волі у Росії” і “Поп і чернець як перші вороги культури”.
Не сягнули нас. Робота “Поп і чернець…”
Хоча збірник казок Прыжова до нас потребу не дійшов, його ім’я займає чільне місце історія російської фольклористики. Доля, яка уразила його збори казок, показує, що публікувалося далеко ще не усе, що у народі розповідалося.
Афанасьєв вимушений був видати частину власних казок у Женеві, Худяків мав частину свого зборів спалити, а Прыжов усе своє величезне збори спалив повністю, оскільки наявність казок, що відбивають життя селян їхні погляди з цього життя, загрожувало ще більше суворим вироком, чому він, що він отримав. На цьому видно, що зборів Афанасьєва і Худякова, хоч і містять справжні, нефальсифицированные казки, навряд чи дають повного ставлення до російській народній казці і його характері.
Це саме можна сказати і до наступним зібранням. Якщо дрібних публікацій, то після видань Афанасьєва і Худякова до появи наступного великого наукового збірника відбувається понад 20 років. Це збори поета-демократа і етнографа, народника за своїми переконаннями, Дмитра Миколайовича Садовникова “Казки й перекази Самарського краю”, видане Географічним товариством у 1884 року. Садівників жваво цікавився фольклором Поволжя.
Йому належать роботи про разинском фольклорі, нариси про Жигулями і багато інших робіт. Їм випустили великі зібрання загадок. Садівників – автор пісні “Через острова на стрижень”, що стала народної й не втратила своєї популярності по сьогодні.
“Казки й перекази Самарського краю” було видано вже по смерті дослідника без вступної статті і яких би не пішли коментарів. Садівників ввів важливе нововведення: він позначав місце записи, і навіть обличчя, від якої зроблено запис. За цією ремаркам видно, що з 183 казок збірника 72 записані від однієї особи – Абрама Новопольцева. Садівників – перший, хто звернув увагу на живих людей, виконавців казок.
Новопольцев, можна сказати, – класик мистецтва розповідання. У 1952 року Еге. У. Померанцева видала окремим виданням його казки. Вона ж зібрала вся інформація про неї, які можна давалися.
Про нього, як “про хорошого майстра, Садівників припускав докладно розповісти у вступному нарисі. Репертуар Новопольцева вражає як просторістю, а й розмаїттям стилів.
Новопольцев володів, як стилем чарівної казки, з її “обрядовістю”, і балагурным стилем комічної і сатиричної казки. Він безсумнівно мав непересічним літературним талантом. Отже, Садівників був першим, хто звернув увагу на величезні особисті обдарування у сфері художественно-словесного творчості, які таяться у дуже простій селянському середовищі. Садівників припускав забезпечити своє видання ввідна статтею і коментарем, але з встиг йому це зробити.
Видання має прекрасними науковими якостями. Усі записи зроблено Са-довниковым особисто, і запис ці відрізняються точністю. Граматичних і фонетичних особливостей місцевої промови Садівників не зберігав, як це робив і Худяків, оскільки ААЯ розуміння ідейній та мистецької природи казки… .
(1 votes, average: 5.00 out of 5)