Историзми в російській мові
Лексикою називають словниковий склад мови, причому, коли говорять про словниковий склад мови, мають на увазі слова в їх індивідуальні (лексичних – на противагу граматичним) значеннях. Кожне слово є позначенням кок-те реалії, – от ця здатність слів позначати ті або інші предмети, ознаки, явища дійсності й характеризує слова як одиниці лексики. Деякі слова (або значення слів) сприймаються як застарілі (архаїзми й историзми), інші – як нові, ще не цілком “звичні”, що не цілком закріпилися в літературній мові
Стилістична значимість
Розділ науки про мову, у якому вивчається лексика, зветься лексикології.
Безпосередній зв’язок лексики із внеязиковой дійсністю спричиняється те, що поява нових предметів, виникнення нових понять приводить до поповнення словника новими позначеннями цих предметів і понять, способи їхнього позначення, тобто способи номінації (створення нових слів від існуючих у мові за допомогою афіксів, створення складених найменувань, семантична деривація, запозичення іншомовних слів) багато в чому визначається тими лексичними реаліями, якими розташовує дана мова, і тими лексико-семантичними відносинами, які існують у мові в ту або іншу епоху
Словниковий склад найбільш рухливий рівень мови, зміни й поповнення якого особливо помітні. Вони безпосередньо пов’язані з виробничою діяльністю людини, з економічним, соціальним, політичним і культурним розвитком життя народу. У лексиці відбиваються всі процеси історичного розвитку суспільства. Одні предмети, реалії побуту, поняття, якості, явища існують здавна, і слова, їхньої назви, активно використаються носіями мови; інші предмети й поняття відмирають – з ними йдуть їхнього найменування. Слова, рідко вживані, існують у пасивному словнику
До пасивного запасу слів ставляться такі, які або є застарілими, або в силу своєї новизни ще не стали досить відомими й не завжди зрозумілі носіям мови. Слова пасивного словника, у свою чергу, утворять дві групи: застарілі й нові слова. Застарілими називаються такі слова, які вийшли з активного вживання. Так, перестали вживатися у зв’язку зі зникненням понять слів боярин, цар і ін. Слова цієї групи називаються историзмами.
Процес переходу слів із групи активного вживання в пасивну тривалий, поступовий. Він обумовлений і внеязиковими причинами (наприклад, соціальними змінами) і властиво язиковими, з яких досить істотну роль грають системні зв’язки застаріваючих слів: тематичні, зв’язок різних його значень і т. д. Чим обширнее ці відносини, чим вони різноманітніше й прочнее, тим повільніше переходить слово в пасивно використовувану частину лексики. До застарілим ставляться не тільки що давно вийшли із уживання слова, але й такі, які виникли й застаріли порівняно недавно. Застарілими можуть бути слова споконвічні й запозичені
“Щоб зрозуміти таємницю російського народу, – писав Л. Н. Толстой, – потрібно добре й глибоко довідатися його минуле: нашу історію, корінні вузли її…”. Звідси ставати зрозумілим, чому, саме епоха Петра Першого, час бурхливих і рішучих перетворень і змін у Росії, могла так надовго прикувати до себе творча увага А. Н. Толстого. Над історичним романом “Петро Перший”, над підготовкою його окремих томів Олексій товстої, як відомо, працював протягом приблизно двох десятиліть
Варто звернути увагу на те, що художник прагне намалювати в романі цілісну картину життя Росії кінця XVII століття, звертаючи увагу на життя всіх верств населення: від царя до селянина. Роман охоплює всі класи й групи суспільства, у ньому представлені селяни, грабарі, ремісники, стрільці, солдати, духівництво, розкольники, бояри, дворяни, придворні, царська сім’я. Залучає також широкий розмах дії, достаток намальованих у романі подій, які передають колорит епохи. У центрі оповідання роману – Петро, становлення його особистості від переляканого стрільцями хлопчиська до переможця грізних шведів, мудрого й умілого державного діяча
У першій книзі роману Петро як перетворювач показаний тісно зв’язаним зі своїм часом і середовищем. Роман, що відбиває життя Росії кінця XVII – початку XVIII століть, містить значна кількість застарілої лексики, що передає реалії й поняття своєї епохи. В основному це историзми, тобто слова, що вийшли із уживання в наш час. Вони діляться на кілька семантичних груп: слова посади, що позначають, військову лексику, одяг, приміщення і їхні частини, предмети побуту
Боярин – у Росії до XVIII століття: великий землевласник, що належить до вищого шару панського класу. Приклад: А в Москві бояри в золотих візках стали їздити. Князь – має два значення:
1. У феодальній Русі: проводир війська й правитель області
2. Спадкоємний титул нащадків таких осіб або осіб, що одержали його при цараті в нагороду, а також особа, що має цей титул. Приклад: Волков з місця навскач, і за ним холопи, б’ючи лошаденок постолами, побігли до Никольским воріт, де в стола, у горностаевой шапці й у двох шубах – оксамитової на соболях і поверх баранячої, – сиділа страшна людина, князь Федір Юрійович Ромодановский.
В основному вони зустрічаються в першій частині роману, де описується побут російського суспільства на початку петровских перетворень. У другий, третин частинах роману вони зустрічаються значно рідше.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)