Історія любові Євгенія Онєгіна
Роман “Євгеній Онєгін” створений з дивною тонкістю поетичної майстерності, що знайшло вираження й у композиції й у побудові сюжету, і в ритмічній організації роману. А. С. Пушкін створив роман у віршах, подібно поемі Байрона ” Дон Жуан “.
Головний герой добутку А. С. Пушкіна – молодий, привабливий, дуже недурна людина, дворянин. Пушкіна ставиться до свого героя із симпатією й зі значною часткою іронії. В I главі поет розповідає про життя молодого джигуна Євгенія Онєгіна в Петербурзі. Пр тім як і кого він виховувався:
Спершу
Потім мосье її перемінив,
Дитина була резов, але милий.
У пору юності він поводився точно так, як молоді люди його кола, те-є “по-французькому зовсім міг висловлюватися, легко мазурку танцював”. Але головною його наукою, визнає Пушкіна, “була наука страсті ніжної”. Жертвою любові, як пізніше ми довідаємося, і впав Євгеній.
Пушкін підкреслює, що “праця завзятий йому був тошен”. Він розповідає про життя Онєгіна, проведеної в ресторанах, у театрах, на балах, у залицянні за жінками. Такою ж бездіяльним життям жили тисячі молодих дворян. Такий уклад життя був звичний
Здається, нездатний до серйозного почуття, Онєгін відкидає її любов, що для Тетяни стає сенсом життя. Мрійлива, романтична дівчина “вірить, що Євгеній посланий богом”. Онєгін торкнуть визнанням Тетяни, але не більше того.
Наступним необдуманим кроком є взаємини з Ольгою Ларіної. Онєгін просто так, від нудьги починає доглядати за Ольгою Ларіної, нареченою Володимира Ленского. Дівчина захоплюється Євгенієм, що, природно, викликає ревнощі Ленского.
Переломним моментом у взаєминах з дівчинами з’явилася дуель Євгенія з Ленским. Двобій кінчається трагічно для Володимира. І тут наш герой немов прозріває, “Онєгін зі здриганням” бачить справу своїх рук, як “труп закляклий” юнака везуть у санях. Ленский убитий “приятельською рукою”. Безглуздість цього вчинку стає очевидною.
А що ж Тетяна? Вона мовчазно підтримує в горі сестру. Втім, Ольга “не довго плакала”, а захопилася якимось уланом, з яким незабаром пішла під вінець.
У Тетяні борються любов до Євгенія й ворожість до нього, як до вбивці Ленского. Дівчина починає раптом розуміти, що Євгеній не такий, якої вона представляла його у своїх мріяннях. Вітряний егоїст, серцеїд, людина, що несе біль і сльози іншим, а сам нездатний співчувати.
Вернувшись у Петербург, Євгеній зустрічає вже іншу Тетяну – світську жінку, “законодавицю мод”. Він довідається, що тепер вона замужем за важливим генералом, героєм Вітчизняної війни. Відбувається дивне перетворення. Тепер Євгеній шукає побачення з Тетяною Ларіної, що стала “равнодушною княгинею, неприступною богинею”, нудиться, страждає. Так, Тетяна перестала бути схожої на провінційну дворянку. Скільки царственості в погляді! Скільки величавості й недбалості! Євгеній закоханий, він переслідує її, шукає відповідного почуття. Але, на жаль!
Написаний лист, але відповіді на нього Євгеній не одержав. І от, нарешті, вони зустрілися. Який удар, яке розчарування! Онєгін відкинуть: “Я вас прошу мене залишити”. “Начебто громом уражений” коштує Євгеній і почуває раптом внутрішнє спустошення, свою непотрібність. От гідна кінцівка роману.
А. С. Пушкін перевіряв свого героя щирим почуттям – любов’ю. Але, на жаль, не витримав цього випробування головний герой роману: злякався, відступив. Коли ж наступило прозріння, виявилося, що вже пізно, нічого повернути й виправити не можна.
Таким чином, роман “Євгеній Онєгін” – не просто оповідання про епоху, у якій “відбилося століття й сучасна людина”, але й зворушлива Історія що несостоялись, пропущеної любові
(1 votes, average: 5.00 out of 5)