Історичні умови XIV-XVІІІ століть
Історичні умови XIV-XVІІІ століть
Соціально-економічний розвиток Русі у цей період був надзвичайно складним. Татаро-монгольська навала, розорення Подніпров’я і встановлення васальної залежності руських князівств від татар завдали сильних ударів по розвитку Південно-Західної Русі. Галицько-Волинське князівство через свою територіальну віддаленість мало змогу довший час чинити опір татарам. Але йому доводилось також чинити опір й іншим загарбникам – угорським, німецьким, польським.
Через ослаблення Русі, яке переважно було наслідком
У XIV столітті більшу частину українських земель – Волинь, Чернігово-Сіверщина, Поділля, Київщина – було захоплено Великим князівством Литовським. 1385 року була підписана Кревська унія, за якою Велике князівство Литовське і Польща об’єднуються. Це об’єднання допомогло Польщі заволодіти Галичиною. У 1569 році в Любліні відбувся спільний сейм польсько-литовської шляхти, на якому була підписана нова унія. За її умовами
Розвиток культури на Україні у цей час значно ускладнився через феодально-кріпосницький та національний гніт. У XV столітті протест проти пригноблення значно посилюється: селяни масово тікають у південно-східні степи України. З утікачів створюється військове угрупування – козацтво, яке постійно перебуває у стані війни з кримськими татарами і турками і відбиває їх постійні напади на Україну. Приблизно у середині XVI століття осередком українського козацтва стає Запорозька Січ.
У піснях та думах народ прославив героїв Запорозької Січі: Байду-Вишневецького, Івана Сірка, Петра Конашевича-Сагайдачного, Самійла Кішку та інших козацьких ватажків.
Кріпосницький і національний гніт українського народу під владою Речі Посполитої посилювався ще й релігійним: католицькі священики активно навертали до своєї віри сполонізоване українське населення. Після укладення Брест-Литовської церковної унії 1596 року, на якій було прийнято рішення про об’єднання католицького та православного християнських обрядів у єдиний спільний, частина українського вищого церковного духовенства і шляхти пристала до унії – розпочалося масове насильницьке навернення народу до унії.
Народний опір проти поневолення виливався у масові заворушення, які зрештою перейшли у повстання проти шляхти. Апофеозом народних заворушень стає Визвольна війна 1648 року під проводом Богдана Хмельницького. Ця війна охопила всю Україну, завдаючи величезних збитків Речі Посполитій, та уславилася переможними битвами. Але ряд поразок козацтва наприкінці війни, і остаточна – 1651 року у битві під Берестечком, – які відбулися через брак військової потужності, врешті-решт призвели до приєднання України до Російської імперії, проголошене на Переяславській раді 1654 року.
Усе це призвело до того, що Україна потрапила на три століття у колоніальну залежність від Росії. ?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)