Історична проза І. Нечуя-Левицького (роман “Єремія Вишневецький”)
Нечуй-Левицький був тим українським письменником, який постеріг минуле України і змалював широку картину життя і національно-визвольної боротьби козацького народу в XVII ст.
Роман “Єремія Вишневецький” (1896-1897) – один з найкращих творів у вітчизняній літературі на історичну тему.
В основу роману покладено переможний етап визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1649 рр.).
У творі діють два ворожі табори – український народ і польська шляхта. Козаки є натхненниками і організаторами визвольної
Пафос визвольної боротьби породжує сильних і мужніх героїв. Любов до України вища за власні бажання; за неї вони йдуть на муки, віддають життя – свідомо й героїчно, як дід Кандзьоба, котрий свідомо видає себе Вишневецькому як провідник повстання, рятуючи невинних від смерті: “Князю, не катуй людей, половину мене звари в казані, хоч повісь, хоч настроми на палю або роби і мене що хоч”, – сміливо говорив Кандзьоба. Він прийняв страшну мученицьку смерть: його прив’язали до двох бантин, підвісили
“- Роздягайте та в’яжіть старого собаку до бантин! – крикнув несамовито Єремія, і його горло аж засичало від злості”.
У суворій боротьбі з ворогами батьківщини героїв “Єремії Вишневецького” об’єднує почуття товариськості, невід’ємне від укладу Запорізької Січі.
Творчість Нечуя-Левицького – це рідкісний зразок єдності ідеологічного, сюжетного, композиційного і стилістично-мовного компонентів літературного твору.
орожче і найсвятіше у наших стосунках!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)