Історична довідка для написання твору за повістю “Тарас Бульба”
Козацтво на межі XVІ-XVІІ ст. являло досить складну і неоднорідну соціальну масу, куди входили вільні козаки, селяни-втікачі, бідний міщанський люд, в основному ремісники, а також дрібна служився шляхта, з якої формувалася козацька старшинська верхівка. Основну частину козацтва з його особливим укладом життя і військовою організацією становили саме селяни-втікачі, які шукали в незаселених “диких полях” і на недоступних дніпровських порогах порятунку від польських і українських магнатів. За дніпровськими порогами і була створена Запорізька
Розповідь про Запорізької Січі доповнить показ репродукції картини І. Ю. Рєпіна “Запорожці”. Доречно буде навести слова художника: “Наше Запоріжжя мене захоплює цією свободою, цим піднесенням рицарського духу.. Молодецькі сили російського народу… заснували рівноправність, братство на захист кращих своїх принципів… “Учні звернуть увагу на трудовий ритм Запорізької Січі: при в’їзді Тараса Бульбу та його синів,” раптом оглушили півсотні ковальських молотів, що гупали в двадцяти п’ятьох кузнях “. Щоб
Але були тут і старі, загартовані в походах і битвах козаки, які цілком підкорялися курінним отаманам, виборному кошовому. В особливо відповідальні моменти, коли приймалися рішення про походи, збиралася козацька рада (рада). Тут мала займалися “військової школою” – як зазначає Гоголь, “Січ не любила турбувати себе військовими вправами і гаяти час; юнацтво виховувалося й набиралося одним досвідом, в самому розпалі боїв, що з тієї причини були майже безперервні”. І все ж необхідну військову науку молоді козаки отримували; потрібно було володіти і шаблею, і списом, щоб на скаку убити ворога, був потрібний і влучне око, щоб уразити ціль, вміння схопитися врукопашну чи вести облогу, керувати човном і т. д.
Слід звернути особливу увагу на строгі звичаї і закони, яким безумовно підпорядковувалося все козацтво, про що підкреслено скаже у повісті Гоголь: “Коли козак прокрався, поцупив якусь дрібницю, це вважалося ганьбою всьому козацтву: його, як безчесного, прив’язували до ганебного стовпа і клали біля нього кия, що ним кожен перехожий мусив почастувати його по щирості, аж поки таким чином не забивали його на смерть. Чи не платив боржника приковували ланцюгом до гармати… “Однак найстрашніше покарання належало за” вбивство “:” Але всього понад справила враження на Анд-рія страшна кара за вбивство. Тут же, при ньому, вирили яму, опустили туди живого вбивцю, а на нього поставили труну з тілом ним убитого, і обох засипали землею. Довго після цього ввижався йому цей страшний обряд страти і все * представлявся той живцем засипаний чоловік зі страшною домовиною “. Жорстокої страти піддавався порушив “перший прадідівських звичаїв” – закон вірності “вітчизні і вірі”. За зраду і злочинний зв’язок з ворогом вітчизни зрадника-сина страчує батько, при цьому тіло віддавалося розтерзання.
Привернуть увагу військові успіхи Остапа й Андрія: “Скоро обидва молоді козака стали на доброму рахунку у Козаков… Вони стали вже помітними між іншими молодими своїм завзяттям та удачливістю у всьому. Бойко і прямо стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії – вчинок, за який новачок приймався урочисто до козацького коша “; спроба Тараса Бульби” підняти Січ до зброї, де б можна було розгулятися, як слід, лицарю “, спорядження човнів для морського плавання (цей уривок відсутній у підручнику).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)