Істина людини – те, що робить и людиною (за казкою “Маленький принц”)
Відомий французький письменник весною 1943 року опублікував один із найпоетичніших творів, що підводить до своєрідного підсумку творчих шукань художника – казку “Маленький принц”. Як у кожній казці, в “Маленькому принці” розповідається про дивні й фантастичні події.
Маленький мешканець далекої планети після мандрів по астероїдах потрапляє на Землю. І хоча Земля прекрасна, та його владно кличе до себе рідна планета, на якій росте випещена ним, Маленьким принцом, прекрасна троянда.
У казці приховані, як це часто буває в Екзюпері,
“Є такс тверде правило, – казав мені після Маленький принц. – Встав вранці, умився, приведи до порядку свою планету”. Цінною є сама по собі щирість, яку дарує світові дорослих Маленький принц: турбуватись про порядок на планеті, звільняти її від сил, які загрожують зруйнувати твою колиску. ! це першорядне завдання. Так у дитячій казці народжується пафос відповідальності
Ностальгічна відданість Маленького принца своїй планеті не може не викликати асоціації: Земля – дім землян.! хоча людство намагається розкрити таємницю космічних далей, туманних галактик, чужих зірок, воно завжди буде повертатися до своєї колиски з особливою радісно. Бо дім людський – це тільки дім земний.
Мудрість Маленького принца і дорослого льотчика, з яким зустрівся Маленький принц, така: серед людей не може бути самотньо, якщо людські серця горять світлим вогнем любові до всього навколишнього. ! цю чисту любов неможливо знайти очима, її “шукати треба серцем”. Збудити прекрасне у людини, що згасло в її серці під тягарем “дорослих” років, примусити її пильніше вдивитися в світ, щоб і світ цей зробити кращим, – такий смисл “Маленького принца”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)