Ілля Юхимович Рєпін
Увічливе й доброзичливе відношення Іллі Юхимовича Рєпіна навіть до незнайомих людей може бути прикладом увічливості, зразком спілкування
Повагу викликають і інші особливості характеру видатного художника. Приміром, чесність і прямота, безприкладна сміливість у відстоюванні своїх поглядів перед критиком Стасовим, що зробив великий вплив на формування Рєпіна як художника
Щиро виражаючи особисту симпатію В. В. Стасову, Рєпін, людина непохитної волі, безкомпромісно стоїть на позиціях своїх переконань, які вважає незаперечною істиною.
У середині XIX століття поняття “академізм” набуло негативного сенсу, характеризуючи цей напрямок як догматичне. Уважаючи сучасну дійсність низкою й невартої “високого мистецтва”, академізм протиставляв їй позачасові форми краси, міфологічні, історичні або біблійні сюжети. Картина К. П. Брюллова “Останній день Помпеї”, написана в традиції академізму, зробила на публіку приголомшуюче враження. Особливо цінував Рєпін у картинах Брюллова психологічну правду. Стасов же вважав “чисте
Ідеї Творчості, світоглядні позиції були для Рєпіна вище особистих прихильностей
Тільки твердість характеру, стійкість, рішучість, непохитність здатні зробити творчий подвиг і сформувати особистість майстра
Питання для інтерв’ю з Толстой Тетяною Никитичной:
– Тетяна Никитична, Ви народилися й виросли в Ленінграді в багатодітній сім’ї професора фізики. Які вулиці, парки Ленінграда особливо близькі Вашому серцю? Що склало фундамент Вашої духовності?
– Будучи внучкою відомого російського письменника А. Н. Толстого, автора романів “Кульгавий пан”, “Аелита”, “Ходіння по борошнах”, “Петро I”, скажіть, як Ви ставитеся до позиції Олексія Миколайовича, що ввійшло в 1921 році в Берліні в групу “Напередодні”, суспільно-політичний рух російської емігрантської інтелігенції, що відмовилася від боротьби з Радянською владою й перейшла до її фактичного визнання?
– Вашу творчість відносять до “нової хвилі” у літературі називають одним з яскравих імен “артистичної прози”, що йде своїми коріннями до “ігрової прози” М. Булгакова і Ю. Олеши, що принесла із собою пародію, блазенство, свято, ексцентричність авторського “я”. Які добутки цих письменників особливо імпонують Вам?
– Ви часто говорите, що Вам цікаві люди “з отшиба”, тобто до яких ми, як правило, глухі, кого ми сприймаємо як безглуздих, не в силах розчути їхніх мовлень, не в силах розглянути їхнього болю. Що б Ви хотіли їм сказати? Чим могли б допомогти їм?
– З Вашого досвіду роботи в Принстоне, Тетяна Никитична, поділитеся, у чому відмінність американського духу студентства й творчість яких росіян, українських письменників особливо популярно серед американських студентів?