Ілля Ілліч Мечников
Знаменитий учений Ілля Ілліч Мечников відомий в усьому світі завдяки своїм видатним науковим відкриттям. Він заклав основи рішення багатьох найважливіших проблем біології
Його дослідження стосуються не тільки біології, але дуже багатьох наук Ім’я Іллі Ілліча Мечникова, оповідання про його наукові праці можна виявити зараз практично в будь-якій книзі по мікробіології, ембріології або еволюційному навчанню. Його знає не тільки кожний лікар і біолог, але й кожна культурна людина Здатності Мечникова до наукових досліджень дуже рано
Йому було всього 19 років, коли він за два роки закінчив природне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету По закінченні університету Мечников виїхав за кордон. Спочатку він поїхав у Німеччину, де займався науковими дослідженнями, а після вивчав морських тварин в Італії. Він знайшов багатий матеріал для наукових спостережень на берегах Середземного моря: медузи, губки, иглокожие, молюски й ін. Дослідивши багату фауну Середземномор’я, молодий учений дійшов висновку, що зародкове (ембріональне) розвиток безхребетних тварин підкоряється тим же законам, що й розвиток вищих хребетних тварин. Як у хребетних, так і в безхребетних розвиток зародка походить із яйця з утворенням трьох зародкових листків. Кожний листок служить джерелом певних органів і тканин. У цей час у Неаполе жив і працював інший видатний росіянин учений – А. О. Ковалевский. Мечникова й Ковалевского поєднували їх загальні наукові інтереси й переконання, завдяки чому вони стали більшими друзями. У результаті їх спільних наукових досліджень з’явилася нова галузь біології – еволюційна ембріологія. У роботах цих двох чудових російських біологів одержало важливе підтвердження навчання Дарвіна про єдність усього тваринного миру Результатом закордонних досліджень Іллі Ілліча стали кілька наукових робіт із зоології й дисертація, що він захистив, по поверненню в Росію в Петербурзькому університеті, в 1867 г.
Йому була присуджена вчений ступінь магістра за цю роботу. Через усього лише один рік Мечников став доцентом Петербурзького університету, а також доктором зоології. В 1870 р. його обрали професором зоології й порівняльної анатомії Новоросійського університету (в Одесі). На той момент йому було 25 років Будучи відмінним лектором, незвичайно живою, захопленою натурою, И. И. Мечников умів зацікавити своїх слухачів і прищепити їм бажання займатися щирою наукою. Студенти полюбили молодого талановитого професора. Крім того, Ілля Ілліч постійно боровся із царськими чиновниками, що цінували професорів за відданість уряду, а не за наукові заслуги й стремившимися придушити будь-яку вільну думку. Допомагали йому в цьому його університетські товариші А. О. Ковалевский і знаменитий фізіолог И. М. Сєченов. У зв’язку із цим Мечников став ворогом реакційного режиму й потрапив під нагляд царської охранки. Однак сам він уважав себе винятково прихильником вільної науки й ніколи не займався політичною діяльністю Після замаху на царя Олександра II обстановка погіршилася. В університеті стали переслідувати передових професорів і розправлятися зі студентами. В 1882 р. у знак протесту Ілля Ілліч покинув університет, тому що не міг більше працювати в такій обстановці. Але він не кидав наукову працю й продовжував вести неї на власні гроші в маленькій домашній лабораторії
У цей час Ілля Ілліч зацікавився бактеріологією й медициною. Разом зі своїм учнем Н. Ф. Гамалеей Мечников в 1883 р. почав вивчати заразні хвороби свійських тварин і людини. Він досліджував чуму рогатої худоби, туберкульоз, намагався знайти засіб для боротьби зі шкідниками сільського господарства. У тому ж році відбувся з’їзд російських натуралістів і лікарів, на якому Ілля Ілліч вимовив дуже відоме мовлення “Про цілющі сили організму”. У цій доповіді він розповів про свої поданнях про явище імунітету, тобто несприйнятливості організму до заразних хвороб. Ця теорія, називана фагоцитарною теорією імунітету, з’явилася на світло завдяки довгим і кропітким спостереженням ученого за внутрішньоклітинним травленням у різних видів морських тварин. У їхньому тілі перебувають особливі, “блукаючі клітки”, нейтралізують всі сторонні предмети й хвороботворні мікроби. Цим “блукаючим кліткам” Мечников дав спеціальну назву “фагоцити”, тобто “клітки-пожирателі”. У тілі людини функції фагоцитів виконують безбарвні кров’яні тільця, або лейкоцити. Грунтуючись на цьому відкритті, Мечников створив теорію запалення як захисної реакції організму в боротьбі із хворобою Спершу багато вчених зустріли фагоцитарну теорію в багнети. Однак Мечников не здавався й продовжував працювати в даному напрямку. За цю завзятість він був вознагражден визнанням своєї ідеї в усьому світі. Книга “Несприйнятливість в інфекційних хворобах”, що він видав в 1901 р. і в цей час уважається настільною книгою всіх учених, що вивчають мир хвороботворних мікробів
За роботи в області імунітету в 1908 р. И. И. Мечников був визнаний гідним Нобелівської премії. Улітку 1886 р. в Одесі початку працювати створена И. И. Мечниковим і його учнем Н. Ф. Гамалеей перша російська бактеріологічна станція. Це подія, безсумнівно, є одним з найважливіших в історії російської медицини. Завдяки цій станції в Росії вперше були організовані щеплення проти сказу. При цьому використався метод, запропонований французьким ученим Л. Пастером Однак російський уряд не оцінило корисності нової наукової установи. Царські чиновники вкупі з реакційно настроєними лікарями вороже поставилися до бактеріологічної станції. Мечникова, його учнів і послідовників обвинувачували у всіх смертних гріхах. У результаті Мечникову нічого не залишалося, крім як покинути батьківщину, що й трапилося в 1888 м Він переїхав жити в Париж і влаштувався на роботу в інституті за запрошенням видатного французького вченого Луи Пастера. И. И. Мечников не втрачав зв’язки з російською наукою. Кращі російські вчені-бактеріологи вчилися в нього. Їм створена найбільша наукова школа мікробіологів у Росії. Серед його учнів були Д. К. Заболотний, Л. А. Тарасевич, Н. Ф. Гамалея й інші видатні вчені Співробітники Пастеровского інституту називали Іллю Ілліча “батько Мечников” за величезні знання й чуйне, чуйне серце. Мечников любив дітей, і вони відповідали йому тим же: дітлахи всіх сусідніх кварталів були його більшими друзями. Виняткова доброта й сердечність Іллі Ілліча залучали до нього не тільки близьких і друзів, але й усіх, хто з ним зіштовхувався Мечников був настільки відданий науці, що найчастіше готово був віддати життя за неї
Двічі Мечников ішов на смертельний ризик, щоб переконатися в точності своїх наукових прогнозів. Один раз він спеціально заразив себе поворотним тифом, увівши у свій організм кров хворого. Він переконався, що зараження відбувається через кров, перехворівши важкою формою поворотного тифу. Він на собі хотів перевірити дію мікробів холери й для цього заражав ними Мечников завжди вірив у силу науки й світле Майбутнє людства. Одна з його книг називаються “Етюди оптимізму” Питання продовження людського життя – один із самих значимих для нього. На думку Мечникова людина повинен жити 100-120 років, а передчасну старість він уважав просто виліковною хворобою. Мечников уважав, що причиною передчасної старості є постійне отруєння організму отрутами гнильних бактерій, що населяють товстий кишечник людини. Тому він рекомендував уживати в якості їжу кисле молоко, як продукт, здатний знизити процеси гниття в кишечнику. Це пояснюється тим, що молочнокислі бактерії створюють у кишечнику кисле середовище, несприятливу для гнильних бактерій И. И. Мечников помер 15 липня 1916 р. Впариже.
Сучасна наука внесла виправлення й доповнення в наукові положення, висунуті Мечниковим, але основні його ідеї й праці ввійшли в золотий фонд біології й медицини Послідовник Мечникова мікробіолог Н. Ф. Гамалея так сказав про значення робіт Мечникова: “Пройдуть десятки років, людство навчиться перемагати рак, витівку й багато інші невиліковні зараз хвороб, і люди завжди будуть із вдячністю згадувати світле ім’я великого російського натураліста И. И. Мечникова, який поклав блискучий початок справі боротьби за здоров’я людини”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)