Ігор Зиновійович Павлюк
Ігор Зиновійович Павлюк – письменник, науковець.
Лауреат Народної Шевченківської премії, всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, Міжнародної літературної премії “Тріумф”.
Доктор наук із соціальних комунікацій.
Народився в селі Ужова Рожищенського району на Волині 1 січня 1967 року.
Через десять днів після народження мама померла. Ріс і виховувався у діда й баби.
Закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу Рожищенського
Вчився у Ленінградському вищому військовому інженерному училищі, яке залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був висланий у забайкальську тайгу. будувати автомобільну дорогу із в’язнями.
У 1986-1987 роках – кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.
У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році.
Після закінчення працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.
З 1987 року мешкає у Львові.
З 2003-го – у Києві.
У 1996 р. захистив
У 2009 р. (там же) – докторську дисертацію: “Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору”.
Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України (1993-2004 рр.), викладачем Львівського Національного університету ім. І. Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, керівником літературної студії “Франкова кузня” при ньому.
У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у Сполучених Штатах Америки.
Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей – у Грузії, в Росії, Білорусії, Польщі, Ірландії…
Нині старший науковий працівник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор Національного університету “Острозька академія” (м. Острог).
АВТОР ДО 400 ПУБЛІКАЦІЙ У ПЕРІОДИЦІ, НАУКОВИХ ЗБІРНИКАХ ТА
26 ОКРЕМИХ КНИГ:
ЛІРИКА
– “Острови юності” (1990), “Нетутешній вітер” (1993), “Голос денного Місяця” (1994), “Скляна корчма” (1995), “Алергія на вічність” (1999), “Стихія” (2002),”Чоловіче ворожіння” (2002), “The Angel (or) English Language?” (вірші Ігоря Павлюка англійською мовою) (2004), компакт-диск “Лірика…”: Поезія Ігоря Павлюка у виконанні Народного артиста України Святослава Максимчука (2004), “Бунт свяченої води” (2005), “Магма” (2005), “Бунт” (2006), “Камертон” (2007), “Лірика” (2008), “Україна в диму” (2009).
ПРОЗА
– “Біографія дерева племені поетів” (2003).
– “Заборонений цвіт” (2007).
МОНОГРАФІЇ
– “Митець – Влада – Преса: історико-топологічний аналіз” (1997), – “Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.” (2001).
– Анотований покажчик “Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917-1939 рр.) (1997).
– “Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію квазікомунікації” (2003).
– “Українська преса Волинської області 1939-1941, 1944-2000 рр.” (2004).
– “Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.” (у співавторстві з Миколою Мартинюком) (2005).
– Пісня над обелісками: вірші різнонаціональних поетів, які загинули у Другій світовій війні: Хрестоматія (у співавторстві з Дем’яном Григорашем) (2006).
Книжечка-п’єса для дітей “Літаючий казан” (2003).
Підготовив до друку нові збірки поезій, книги драм і прози, публіцистики, книжку для дітей.
Окремі твори перекладені за кордоном.
Деякі вірші стали піснями.
ОРГАНІЗАЦІЙНА, РЕДАКТОРСЬКА, ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА
Член Президії Національної спілки письменників України.
Член Ради Львівської обласної організації НСПУ.
Член редколегії “Волинської Універсальної Енциклопедії”.
Член Чернігівського інтелектуального центру.
Член редколегії літературно-мистецьких журналів “Пектораль” (Тернопіль), “”Терен” (Луцьк), “Дзвін” (Львів).
Коло подальших наукових інтересів – масова комунікація (квазікомунікація) та література (див. дослідження І. Павлюка “Митець – Влада – Преса: історико-типологічний аналіз”, “Діагностика і прогностика брехні”, його книги з історії журналістики).
Література про творчість Ігоря Павлюка:
Осадчий М. Дивно, що в сплеску революційної напруги… // ЛУ. 1992, 2 квіт.; Ілля В. Є поділ світу – місто і село // Основа. 1994. Ч. 27(5); Сом М. Імені Симоненка // Вечір. Київ. 1996, 17 січ.; Титаренко Л. Болить поету наше сьогодення // ГУ. 1996, 3 лют.; Слапчук В. Душа розхристана навік // Дзвін. 1998. № 7; Кіндрась К. Душа поета в корчмарському полоні // Міст. Нью-Йорк, 1999, 4-10 черв.; Мазурін М. Ігор Павлюк. Простір і час поезії // День. 1999, 18 листоп.; Вербич В. Уроки чужини // Кур’єр Кривбасу. 2000. № 133; Когут С. До істини – наосліп // Березіль. 2000. № 7/8; Пасічний О. Туга за хуторянським світом // ЛУ. 2000, 3 лют; Жулинський М. Чи відчуваємо ми катастрофу у простій українській душі? // Заявити про себе культурою. К, 2001; Гордон О. Смерть золотого міту, або Алергія на невічне (Творчість Ігоря Павлюка і літературна ситуація кінця тисячоліття) // Київ. 2001. № 11/12; Могильний А. Пасовиська міфів Ігоря Павлюка // Кур’єр Кривбасу. 2001. № 143; W. Pryszlak. Zapiski ukrainskie // Biuletyn historii pogranicza. Bialostok, 2002. № 3; Лагановський Л. Дослідник преси минулого століття // Уряд. кур’єр. 2002, 11 січ.; Логвиненко О. “А ти іще моя…”: На святі поезії Ігоря Павлюка // ЛУ. 2002, 3 жовт.; Науково-дослідний центр періодики (1993-2003 рр.). Л., 2003. Т. 2: Постаті; Логвиненко О. “Романтик для мене – це бунтар” // Там само. 2003, 9 жов.; Лобановська Г. Співець стихії кохання (сторінки поезії Ігоря Павлюка) // СіЧ. 2003. № 11; Кралюк П. Що робити, коли нічого змінити не можна? // День. 2004, 24 берез.; Маткобожик М. Зцілення любов’ю // ЛУ. 2004, 13 трав.; Базилевський В. Політ у глибину // Київ. 2005, №12; Ольшевський І. Дорости до себе, або Альтернативна картина світу Ігоря Павлюка // Слово і час. – 2006. – №5; Палинський В. Що може поет // Літературний Львів. 2006, №5; Демидюк Л. Символ як засіб організації художнього тексту (за романом І. Павлюка “Мезозой”) // СіЧ. 2006. № 7; Іванишин П. Магма і бунт: модус національної боротьби у ліриці Ігоря Павлюка // Визвольний шлях. 2006. №3-4; Олійник Борис. Озон його поезії: стаття про творчість Ігоря Павлюка:
ВЕБ-СТОРІНКИ АВТОРА
(2 votes, average: 3.00 out of 5)