Ідея безсмертя і торжество правди у романі Михайла Стельмаха “Правда і кривда” (4) Шкільні твори
Серед видатних українських романістів одне з провідних місць належить Михайлу Стельмаху. Михайло Панасович – літописець життя народного. Велика любов до народу, до рідної землі, до людини пронизує роман “Правда і кривда”. На сторінках його роману звучить тема народу і величі його духу, тема безсмертної народної правди, що перемагає в найтяжчих боях і труднощах – і там, де точиться безкровна, але не менш напружена боротьба за торжество справедливості і людяності.
Дія роману “Правда і кривда” починається ще у воєнні роки,
В яскравій біографії героя твору – українського хлібороба, Марка безсмертного – людини нового світу, великого правдолюба, що мислить по-державному, людини, яка несе в душі великі радощі, болі і велику ніжність нашої доби – вбачається біографія всього українського народу. Нелегкий його шлях до вершин щастя.
З молодих років Марко Безсмертний жив не стільки для себе, скільки для людей. Бився проти денікінців, ганявся за куркульськими бандами, працював
Марко сповнений ніжного почуття до трудової людини. Коли молода вчителька Степанида Іванівна сказала йому, що вона думає навчити дітей насамперед читати, писати та рахувати, він з пристрастю додає: “І це треба, дуже треба, а найбільше – навчіть їх любові. Вчіть їх людяності, добру”. Гуманізм Марка дійовий і активний: герой не тільки проголошує свої погляди, а й бореться за них. Так він з револьвером у руці примушує Безбородька мочити коноплі в крижаній воді для того, щоб врятувати здоров’я жінок-матерів і дати відчути держиморді на власній шкурі, чого варта його витівка. Він виганяє з поля Киселя, бо той заради процента вибіркового збирання вимагає скосити зелене жито, “кинути під косу хліборобську надію”.
Кожен позитивний герой у романі має, крім свого конкретного значення ще й підкреслено символічне. Марко Безсмертний не тільки своїм прізвищем, а й ділами близький народним масам. Дід Євмен – уособлення кодексу здорової народної моралі, яка самому Богові не простить його злочинів. Інвалід війни Гиримайвода – втілення народного уміль-ства, він ніколи не міг натішитися роботою і знав усі на світі ремесла, не кажучи вже про хліборобське. Немов священними монументами виростають перед його уявою односельчани: і Михайло Тимофійович Бакун, що став героєм на Букринському плацдармі і командує в Саксонії артилерійською бригадою; і Максим Данилович Геращенко – артилерійський зв’язківець, який розмотав стільки кабелю, що його б вистачило обмотати “вздовж і впоперек усю землю”; І син діда Євмена Іван, що закрив дота грудьми у Високих Татрах, через що пісня про нього живе в Словаків і досі.
Отже, у романі “Правда і кривда” відтворено найрізноманітніші картини життя багатьох персонажів, боротьбу в найскладніших обставинах і перипетіях. Проте у романі нема жодної нотки песимізму, зневіри, навпаки – твір пройнятий оптимізмом, звеличенням героїзму і незламності народу, його непоборності, віри в торжество перемоги над будь-якою кривдою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)