I. Карпенко-Карий. “Сто тисяч”. Проблема влади грошей – наскрізна й “вічна” у світовому мистецтві. Засоби сатиричного змалювання
УРОК 47
Тема. I. Карпенко-Карий. “Сто тисяч”. Проблема влади грошей – наскрізна й “вічна” у світовому мистецтві. Засоби сатиричного змалювання.
Мета: навчати учнів добирати аргументи, розкриваючи проблему влади грошей, дискутувати щодо даної проблеми; розвивати навички розуміння актуальності проблем трагікомедії для сучасного життя; виховувати поміркованість щодо матеріальних потреб, повагу до батьків та їхніх статків, благодійність.
Обладнання: виставка творів українських та зарубіжних авторів, ілюстрації до них,
Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література: “Скупий” Мольєра.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності.
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Проблемне питання:
– Як ви вважаєте, мати багато грошей – це добре чи погано? Доведіть свою думку.
(Цю частину уроку можна провести, застосувавши технологію “Займи позицію”. Учням пропонується стати біля відповідного з плакатів, розміщених у різних частинах класу: на одному написано “добре”, на іншому – “залежно для чого”, на третьому – “погано”, – тобто “проголосувати ногами”.
3. Фронтальна бесіда:
– Пригадайте, чим були гроші для Герасима Калитки? Для чого вони були йому потрібні?
– Зверніть увагу на прізвище головного героя трагікомедії. Чи знаєте ви лексичне значення слова “калитка”? (Калитка, гаман – це шкіряна сумка для грошей.)
– Як виявилася натура Герасима під час купівлі фальшивих грошей? Відповідаючи, посилайтесь на текст.
– У яві V третьої дії, у якій розповідається про те як Савка розмінював “гроші”, автор вводить такий діалог між Калиткою та Савкою:
Герасим. Не мучте, куме! Кажіть…
Савка. Годяться, куме. (Випускає шию Герасимову з рук).
Герасим. Годяться! (Обніма Савку так само, як його обнімав Савка і, держачи за шию, балака крізь сльози). Куме, соколе мій… Куме, нашими устами Бог говоре… (Цілує його). Я кращого слова відроду не чув, як пташка защебетала перший раз від цього слова. Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме!
Савка. Годяться!
– Чому заплакав Калитка? Які це сльози?
– Як проявилася “любов” Герасима до Савки у цій яві та у яві X з четвертої дії, де йдеться про те, як куми ділили гроші? Поясніть, що привело героїв до такого морального падіння.
– Чому, на вашу думку, Герасим, який спочатку не хотів давати коней, щоб Параска поїхала до церкви, потім “і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках”? Про що він міг просити Бога?
– Як поводиться Калитка, коли його дружина хоче вивідати, що він привіз із міста? Чим пояснити таку його поведінку?
– Які почуття викликає у вас сцена самогубства Герасима? Прочитайте та прокоментуйте останню репліку Калитки? Як вона його характеризує?
– Чи можна стверджувати, що потяг до надмірного збагачення руйнує душу людини?
– Хто ще з дійових осіб твору підпадає під владу грошей? У чому це виявляється?
– Які засоби використовує автор для сатиричного змалювання персонажів?
– Чого навчають нас герої твору?
– Чи є, на ваш погляд, актуальними проблеми трагікомедії для сучасного життя?
(Матеріал для вчителя. Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію “Сто тисяч”, він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80-90 роках XIX століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з’являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка – головний герой комедії “Сто тисяч”. Калитка – заможний селянин, який вже має двісті десятин землі, проте всі свої сили покладає на те, щоб збільшити свої володіння. Він мріє: “їдеш день – чия земля? Калитчина! їдеш два – чия земля? Калитчина! їдеш три – чия земля? Калитчина! Диханіє спирає”.
Але для закупівлі землі необхідні гроші. Для того, щоб викупити двісті п’ятдесят десятин землі у сусіднього поміщика Смоквинова, Калитка вирішує піти на ризикований крок: придбати сто тисяч фальшивих карбованців. Таким чином, Іван Карпенко-Карий зображує людину, яка заради багатства готова піти на злочин.
Письменник виразно протиставив двох героїв: романтика-шукача скарбів Бонавентуру і, власне, самого Калитку. Ось приклад: Копач ставиться до грошей не як до джерела щастя. У великих грошах він вбачає лише можливість матеріально забезпечити себе і своїх рідних Копач розповідає про своє захоплення так: “Іщітє і обрящете! Сьогодні нема, завтра нема, післязавтра – мільйон!.. Викопаємо – все пополам Стане і тобі, і мені, і нашим дітям, і внукам на весь вік…” Натомість Герасим Калитка ставиться до матеріального достатку по-іншому: “Ох. земелько, свята земелько, Божа ти донечко… Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власнії! землі ходить. Глянеш оком навколо – все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…”
Сина Романа він хоче оженити на дочці великого землевласника Пузиря, сподіваючись отримати значний посаг: “Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми…”
Таким чином, на вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина.
Його скнарність переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, “гріх у неділю снідать”. Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що “худобу ганять в празник гріх”. 1 авторитетно додає: “Блажен чоловік, іже скотину милує”. Його справжня “філософія” шита білими нитками: “Скотина гроші коштує”.
Калитка сердиться на Копача за те, що той багато їв під час обіду Він ніколи не п’є за власні гроші, бо “від своєї горілки у грудях пухне”.
Жадоба до грошей призводить до духовної деградації людини. Саме гроші стають для нього найвищим авторитетом, а, так би мовити, людське ставлення до людини, натомість, повністю знецінюється: “робітники й собаки надворі повинні буть”; “обіцянка-цяцянка, а дурневі – радість”; “кругом, кругом моє”; “бери і в свого, і в чужого”; “лупи та дай”; “гроші всьому голова”; “Ой, Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас Калитку розіпре грошвою…”
Апогей такої філософії змальовується у останній, 12-й яві четвертої дії. Коли, одурений на спробі купити сто тисяч фальшивих грошей, Калитка втрачає надію придбати землю сусіда Смоквинова, – він намагається накласти на себе руки. Якщо Копач, за характеристикою самого Калитки, “хоч голий, та веселий”, то Герасим Калитка на втрату грошей реагує так: “Краще смерть, ніж така потеря”.
У комедії Карпенка-Карого “Сто тисяч” зображено силу, яка перетворює людину на ненажеру, яка викорінює з душі людської те добре і святе, що заложив туди сам Бог. І сила ця – гроші).
4. Заключне слово вчителя.
Проблема влади грошей – наскрізна і “вічна” проблема у світовому мистецтві. Психологічний тип людини, одержимої жадобою до збагачення давно відомий у літературі – Скупий лицар у О. Пушкіна, Плюшкін у М. Гоголя, Гобсек – в О. де Бальзака, Гарпагон – у Мольера. Та якщо названі письменники лише роблять припущення про те, що призвело їхніх героїв до певного психологічного стану, абсурдності дій, то І. Карпенко-Карий розкриває проблему детально.
Перший план драматичної дії в “Ста тисячах” – сюжетна лінія грошей (“Гроші” – первісна назва цієї п’єси), яка знаходить своє вираження: Калитку обдурено, він виявляє обман і зі словами “краще смерть, ніж така потеря” вішається, але Бонавентура та домашні рятують його. Ця трагікомічна кінцівка й дає повне логічне закінчення інтризі.
Та все ж у п’єсі основною є інша, прихована за зовнішньою, сюжетна лінія – показ морального звиродніння людини. Адже Калитка, по суті, – простий чоловік, який любить землю, невсипущо працює на ній, є поміркованим щодо матеріальних потреб.
Та потяг до надмірного збагачення руйнує душу людини. Ми сміємося, читаючи п’єсу. Але це “сміх крізь сльози”.
II. Підбиття підсумків.
III. Домашнє завдання.
Підготуйтеся до класного твору-роздуму на одну з тем: “Герасим Калитка – герой позитивний чи негативний? Чому? (За трагікомедією І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”); “Мої роздуми над вчинками героїв п’єси “Сто тисяч” І. Карпенка-Карого”; “Проблема влади грошей над людиною та її розкриття у п’єсі І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)