ГРЕЙВС, Роберт
(1895 – 1985)
ГРЕЙВС, Роберт (Graves, Robert – 26.07.1895, Лондон – 07.12.1985, Дейя, о. Майорка, Іспанія) – англійський письменник.
Грейвс народився у Вімблдоні (південний Лондон) у сім’ї середнього достатку. Дитинство Роберта можна назвати щасливим. Його батько – шкільний інспектор, ірландський письменник і філолог Альфред Персеваль Грейвс, дослідник гельської культури. Мати – Амалія фон Ранке-Грейвс, внучата племінниця відомого німецького історика Л. фон Ранке. Школу Грейвс не любив. Саме у шкільні роки він почав писати вірші. Навчання
1918 р. Грейвс узяв шлюб з художницею та феміністкою Ненсі Ніколсон. 1926 р. він одержав учену ступінь у Сент-Джонз-коледжі Оксфордського університету
У повоєнні роки Грейвс здобув широке визнання як поет, ставши, по суті, “живим” класиком; він займав почесну посаду професора поезії в Оксфордському університеті (1961-1966), отримав Королівську Золоту медаль за досягнення у поетичній царині (1968) і Золоту медаль поета на Олімпійських іграх у Мехіко.
Грейвс – письменник багатогранний. Він залишив величезну творчу спадщину – бл. 140 книг. Проте насамперед його талант проявився у поезії. Грейвс-поет відзначається енциклопедичністю і тепер вже легендарною ерудицією. Для його віршів характерні численні міфологічні, географічні та культурно-історичні образи, алюзії, ремінісценції, цитати. Грейвс був поборником “чистої” поезії, вільної від “домішок” особистих переживань і моральних настанов. Поезія Грейвса зовні традиційна у плані метрики, строфіки, рими, навіть академічна. У ній прослідковуються кілька традицій, передусім англійських національних. Це і фольклорна британська поезія (зокрема, баладна традиція), і “поезія нісенітниць” (“nonsence poetry”), і метафізична поезія XVII ст. Водночас ліриці Грейвса притаманні риси поезії XX ст.: філософський підтекст, іронічність трактувань, напруженість ліричного сюжету. Він, як зазначає літературознавець В. Скороденко, “пише про те, що хвилює його сучасників: про неповторність особистості в її зв’язках із навколишнім світом (“Померлих воскрешати”), про дуалізм чуттєво-духовного пізнання світу (“Питання в лісі”), про можливості вибору (“Проживи тут життя”), про природу волі художника-творця (“Читач, що стоїть у мене за спиною”, “Спали її!”)”. Найвищим досягненням Грейвса вважається його любовна лірика, в якій він відвертий, жартівливий, гіркий, скептичний і жагучий. Сам Грейвс зазначав: “Провідна тема моєї поезії – неможливість для чоловіка та жінки зберегти в реальному житті абсолютну любов; неможливість, переступити через яку здатна лише віра в добро”.
Як поет, Грейвс дебютував у 1916 р. збіркою “Над Бразьє” (“Over the Brazier”). У 1920-1930-х pp. поетичній діяльності він віддавав основні сили (“Поезії. 1914-1926”, 1926; “Поезії. 1914-1927”, 1927; “Поезії. 1926-1930”, 1931; “Поезії. 1930-1933”, 1934; “Вибрані поезії”, 1938). Жанровий репертуар його творчості розширився після перебування на Майорці. Повоєнна поезія Г. представлена в книгах “Поезіїта сатири” (“Poems and Satires”, 1951), “Поезії” (“Yoems”, 1953), “Вибрані вірші” (“Collected Poems”, 1959), “Ще вірші” (“Мок Poems”, 1961), “Нові вірші” (“New Poems”, 1961) і “Вірші 1970-1972″(“Poems 1970- 1972”, 1973), “Тяжкі питання, легкі відповіді” (“Difficult questions, easy answers”, 1973).
Широковідомим Грейвс став завдяки історичним романам “Я, Клавдій” (“I, Claudius”, 1934) і його продовженню “Божественний Клавдій” (“Claudius the God”, 1943) – з римської історії, а також “Золотеруно” (“Hercules My Shipmate”, 1945) і “Цар Ісус”(“King Jesus”, 1946), що зображують, відповідно, античні та новозаповітні часи. Так, роман “Цар Ісус” є новою інтерпретацією євангельських подій. Грейвс презентує Ісуса як мудреця та поета, заперечуючи його містичне народження від Діви. До постаті Христа Грейвс звернувся також у своїй праці “Відновлене Назаретське Євангеліє” (“The Nazarene Gospel Restored”, 1953; спільно із Джошуа Подро). Ще один історичний роман Грейвса – “Донка Гомера” (“Homer’s Daughter”) з’явився 1955 p.
З-під пера Грейвса вийшли також дослідження з міфології. Найвизначніше з них – “Біла богиня” (“The White Goddess”, 1948). У “Білій богині”Т. заперечує патріархальних богів як джерело натхнення на користь матріархальних сил кохання та руйнації. Муза, або богиня Місяця (Moon-goddess), надихає поезію магічною силою, на відміну від раціонального класичного вірша. “Біла богиня” – це, за словами самого Грейвса, “історична граматика поетичної міфології”. Джерела поезії Грейвс зводить до часів епохи матріархату і пов’язує їх із постаттю короля-чоловіка, якого приносили в жертву богині-жінці. Муза приймає в Грейвса вигляд щедрої й одночасно жорстокої Праматері, втілення космічного жіночого начала, а поетична творчість офарблюється в ритуально-культові тони, перетворюється в Служіння. Істини поезії для нього вічні – на відміну від літературних мод і віянь, і навіть від історичних істин, що піддані перегляду в контексті часу. У міфологічних студіях Грейвс спирався на досвід таких вчених, як Дж. Фрезер (“Золота гілка”), Дж. Бахофен, Дж. Харрісон, М. Муррей.
Перу Грейвса належать збірки літературно-критичних есе: “Про англійську поезію” (“On English Poetry”, 1922), “Огляд модерністської поезії” (“A Survey of Modernist Poetry”, 1928), “Головний привілей” (“The Crowning Privilege”, 1956) і “Їжа кентаврам” (“Food for Centaurs”, 1960).
Грейвс виступав і як перекладач. Йому належать переклади з античних авторів (Гомер, Теренцій, Апулей, Светоній, Лукіан), двотомний переклад міфів Стародавньої Греції (“The Greek myths”, 1955), а також новаторський переклад “Рубайат” Омара Хайяма (1967).
Українською мовою окремі твори Грейвса переклали О. Мокровольський і Р. Доценко.
Є. Васильєв
(1 votes, average: 5.00 out of 5)