Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Граматики і словники української книжної мови 16-17 ст. та їх значення

Граматики і словники української книжної мови 16-17 ст. та їх значення

Граматики: 1586 – перша цсл. граматика “Кграматика словеньска языка” (передрук праці “О осми частЂхъ слова”- з XV ст. Іоанна Дамаскина). Цікава термінологія, потім використовується в інших працях.1574 – буквар І. Федорова1591 – “Граматика доброглаголиваго елинословенскаго языка” (греко-слов’янська граматика). Склали учні Львівської братської школи під керівництвом митрополита Арсенія

1596 – Зизанія “Лексис” і “Грамматіка словенска” – перший систематичний підручник церковнослов’ян. мови, призначений для

шкіл. 1619 – “Граматика словенска правилноє синтагма” Мелетія СмотрицькогоС. – повний курс церковнослов’ян. мови в прийнятих тоді частинах: орфографія, етимологія (тобто морфологія), синтаксис. У розділі про орфографію в давнину давався й опис фонетики та орфоепії. Ввів нову літеру на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного – г, узаконив вживання букви й. Встановив правила вживання літер на позначення голосних і приголосних, вживання великої букви, розділових знаків, правила переносу тощо. Багато з його правил орфографії й пунктуації зберігають чинність у сучас. укр. літ.
мові. 8 частин мови: ім’я, містоименіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, междометіє. Першим виділив як категорію дієприслівник, названий ним “дієпричастієм”. Відкрив у слов’ян. відміні місц. відмінок, який назвав “сказательний падеж”. Іменники поділив на п’ять “склоненій”-відмін, котрі в осн. рисах у шкільних граматиках зберіг. донині. Вперше описав відмінювання прикметників і числівників. Запропонований ним принцип поділу дієслів на дієвідміни зберіг. у східнослов’ян. граматиках і в наш час. Першим дав докладний опис розрядів незмінних частин мови й вигуків, виклав синтаксис церковнослов’ян. мови. Збагатив слов’ян. лінгвістичну термінологію. Описана С. морфол. система близька до старослов’янської пізнього періоду, але в ній спостерігається певна кількість укр. елементів. С. виступає ориг. граматистомтеоретиком слов’ян. системи. У цьому він не мав собі рівних у слов’ян. філології аж до 2-ї пол. 18 ст. Його досягнення використовуються і тепер. Учений здійснив кодифікацію церковнослов’ян. мови східнослов’ян. редакції. За нормами “Грамматіки…” поступово було впорядковано всі церковнослов’ян. тексти на сході і півдні Славії.

Через друковані церковнослов’ян. тексти норми набули заг. поширення й понині функціонують у конфес. вжитку. Уперше виразно відділив церковнослов’ян. мову від живих слов’янських, проте східнослов’ян. характер норм С. благотворно вплинув на усталення орфографії й пунктуації староукр. літ. мови. Славинецького1643, 1645 – Граматика Ужевича Навч. 1637-41/42 у Краків. та 1641-45/46 Париз. ун-тах. Будучи студентом Сорбонни, У. 1643 створив лат. мовою кн. “Грамматыка словенская”. У 1645 написав ін. варіант твору. У граматиці описана гол. чин. система укр. мови серед. 17 ст. Розкриваються також деякі особливості міжслов’ян. церковнослов’ян. мови, яку автор називає “священною” (“святою”). Порівняльний аспект. Особливості польс., чес. і хорв. мов. Про абстрактну слов’ян. грамат. систему – на кшталт універсальної граматики А. Арно та К. Лансло. Факти грецької, латинської, гебрейської мов. Вдчувається вплив Мелетія Смотрицького. Укр. мовна система викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при тлумаченні деяких специф. слов’яно-укр. грамат. особливостей (напр., ор. і місц. відмінків, дієприслівника) засобами лат. схеми й термінології. Виділяє 8 ч/м. Особлива увага – дієслову, відмінюванню іменних ч/м (6 відмінків), особливостям керування. Також ступені порівняння, дієприкм. форми, прийменники, фонетика. Словники: Рукописний Твір невід. автора “Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто” (не раніше 50-х pp. 16 ст., залишився в рукописі) складено із заг. церковнослов’ян. слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів). Внутр. абеткування не витримано), імена введено у формі наз. в. одн., дієслова – в 1-й ос. одн. теп. ч. Багато слів подано не в вихідних формах. Матеріали “Лексиса…” згодом використали Лаврентій Зизаній та Памво Беринда.1627,1653 – Лексикон Памво Беринди Праця “Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє” Складається з двох частин: “Лексіконъ” – церковнослов’ян.-укр. словник; “Имена свойственная…” – зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також заг. назв неслов’ян. походження. У передмові до словника Беринда розповідає про великі перешкоди, які він мав у своїй праці від впливових осіб, що були проти вживання простої мови. У пам’ятці майже 7 000 статей (бл. 5 000 у 1-й частині, 2 000 – у 2-й, у т. ч. бл. 1 400 онімів). Гол. джерела – “Лексис…” Лаврентія Зизанія, ономастикони Максима Грека, Мануїла Ритора. Виявлено використання багатомовних словників доби Київ. Русі та зарубіжних, староукр. глосографії тощо. Джерелом церковнослов’ян. реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов’ян. рукописи й друки до поч. 17 ст. Реєстр “Лексікона…” дібрано за диференц. принципом: специфічні церковнослов’ян. слова (питомі й запозичені), спільнослов’ян. лексеми, що архаїзувалися в укр. мові кін. 16 – поч. 17 ст., є в ньому й укр. слова. Неслов’янські елементи (у 2-й частині праці) супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й укр.

Відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукр. літ. мови на нар. основі. Нормалізації служило й чітке формальне – за допомогою двокрапки – розмежування реєстру й перекладної частини. Остання зі старанно підібраними еквівалентами вокабул, з широким набором синонімів – одне з найб. зібрань укр. лексики кін. 16 – поч. 17 ст. У “Лексіконі…” надр. низку тлумачень енциклопед. характеру. Значення слова автор розкриває і за допомогою етимол. відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Б. нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в укр. лексикографії застосувавши ремарки “преноснЂ”, “инорЂчнЂ”, “метафор.”.

Серед. XVII – “Синоніма славеноросская” – перший укр. словник активного типу (тобто з укр. реєстром), укр.-церковнослов’ян. лексикон, укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка “Лексикона…” Памва Беринди, гол. чин. першої його частини. На основі кількох статей книги автор укладав одну статтю чи навпаки – на основі однієї статті “Лексикона…” – кілька нових. У “Синонімі…” бл. 30 вокабул не перекладено, отже, праця не завершена. У реєстрі пам’ятки бл. 5 000 вокабул, розміщених за абеткою у прийнятих в староукр. Л. вихідних формах. Вокабули не відокремлені від перекладу розділ, знаками, ремарок немає (крім відсилання “зри”).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Словник синонімів української мови Синоніми – це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням. (Г. О. Козачук “Українська мова для абітурієнтів”). Такі слова поєднуються в синонімічний ряд, в якому одне – найуживаніше та стилістично нейтральне – називається...
  2. Скарби української мови Народ, держава, мова – це поняття нероздільні. Без мови немає народу, і, навпаки, без народу не існує мови. Наша рідна українська мова – це мова Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара і Ліни Костенко… Наша гордість і наша краса – материнська мова, яка тихо...
  3. У чому краса й багатство української мови Перше слово “мама” людина каже рідною мовою, вивчає українські літери, складає з них слова, поповнює свій словничок. Українська Мова – наймелодійніша і найбарвистіша у світі! Це Мова нашого народу, це мова, котрою я спілкуюся. Неможливо передати словами усі Барви рідної мови – її треба чути, вивчати, знати. На жаль, деяка...
  4. Тексти диктантів з української мови з теми “Морфологія. Іменні частини мови” Взято з посібника для абітурієнтів “Українська мова” Козацук Г. О. Диктант 1 Він мало жив. Немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядженого тривогою двадцятого віку і...
  5. Тексти для диктантів з української мови з теми “Дієслівні частини мови” Взято з посібника для абітурієнтів “Українська мова” Козацук Г. О. Диктант 1 Вирощуючи різні квіти вдома чи в садку, милуючись їхньою красою, ми рідко думаємо про те, що плекаємо скарбнички із надзвичайними властивостями. А воно саме так і є, бо квіткові рослини зберігають наше здоров’я, молодість і красу, поліпшують апетит,...
  6. “Що ми знаємо про самобутність української мови?” На мою суб’єктивну думку, сьогодні ми мало знаємо про самобутність української мови. Це спричинено не тим, що наша мова є суцільною компіляцією чи на дев’яносто відсотків складається із запозичень, а явище мовного пуризму нам є абсолютно невідомим… На щастя, це неправда, оскільки і мова наша давня, самобутня, чиє існування налічує...
  7. “Пристрій рідної мови” Гуманітарна область займає у Творчості Ломоносова значне місце. У ній має сенс виділити три основних елементи: мовознавство, літературу й історію. Що стосується мовознавства, те його можна з повним правом розглядати як один з найважливіших напрямків наукової діяльності Ломоносова. На цю обставину перетворив у свій час увага відомий російський історик С....
  8. М. Коцюбинський в історії української літературної мови До непересічних явищ української літературної мови належить мовотворчість М. Коцюбинського. Як стиліст М. Коцюбинський був неперевершений. Його твори – зразок лексичної, фразеологічної, синтаксичної та стилістичної багатогранності і глибини, ритмомелодики художнього тексту. Підгрунтям художнього слова М. Коцюбинського є широка загальнонародна основа. Його мову репрезентують такі складові: жива лексика українського народу, фольклор,...
  9. “Майбутнє української мови” Сьогодні у всіх нас є прекрасна можливість використовувати рідну українську мову у всіх сферах життя. В нашій українській Конституції закріплено, що державною мовою в Україні є українська, отже, вона просувається і використовується у всіх життєвих сферах в Україні. Цілком зрозуміло, що їй надаються різні привілеї перед іншими мовами. Таким чином,...
  10. Твір з української мови: “Не бійтесь заглядати у словник…..” Мова є скарбницею нашого народу, мова є однією із складових життя любої людини, мова – це запорука нашого духовного розвитку та духовного розвитку нашого суспільства. “Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих – рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа”....
  11. Історичні передумови створення “Граматики Пори-Рояля” Граматика Пори-Рояля – один з найбільш значних і знаменитих текстів світового лингво-филологического спадщини. Ця невелика по обсязі книга, що вийшла першим виданням у Парижі в 1660 р., послужила поворотним пунктом у розвитку європейської лінгвістичної думки. Автори граматики – видатний логік і філософ-янсеніст А. Арно й чудовий граматист Кл. Лансло зуміли...
  12. Приголосні звуки української мови та їх вимова Творення приголосних звуків Приголосні звуки утворюються за допомогою шуму та голосу. Залежно від співвідношення шуму та голосу приголосні поділяються на: А) сонорні (переважає голос) [в], [м], [л], [н], [р], [й]; Б) шумні, які в свою чергу поділяються на дзвінкі (шум переважає) [б], [д], [дж], [дз], [ж], [з], [г], [г] та...
  13. “Вчитель української мови” Знати рідну мову – це надзвичайно важливо для будь-якої людини. Рідна мова кожного народу відіграє дуже важливу роль. Вона вбирає в себе всі традиції, головні історично віхи з життя народу, особливості національного менталітету. Знаючи мову певного народу, набагато простіше жити серед цих людей, розуміти їх, доносити до них власні думки...
  14. З історії розвитку української мови З історії розвитку української мови Становлення і розвиток української мови – це відображення історичного буття українського народу, органічна, найсуттєвіша частка цього буття. Українська мова з часів її зародження в лоні спільно-східнослов’янських мов, з часів її унормування як загальнонародної в XIV ст., з чарівного періоду українського відродження, з класичної доби літературної...
  15. “Значення рідної мови в житті й розвитку суспільства” Всі люди складають суспільство, а в суспільстві в цілому існують надзвичайно важливі аспекти, які повинні враховуватися всіма людьми. Варто зазначити, що суспільство має різні форми та прояви, одним з найбільш численних суспільств є народ або нація. Як правило, народ має власну мову, яка об’єднує усіх цих людей і робить їх...
  16. У чому краса і багатство української мови? Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А Мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші...
  17. Твір на лінгвістичну тему. З історії розвитку української мови Становлення і розвиток української мови – це відображення історичного буття українського народу, органічна, найсуттєвіша частка цього буття. Українська мова з часів її зародження в лоні спільносхідносло-в’янсь ких мов, з часів її унормування як загальнонародної в XІV ст., з чарівного періоду українського відродження, з класичної доби літературної історії ХІХ ст., з...
  18. Твір з української мови: “Для чого ми вивчаємо Рідну мову?” Я не думаю, що сьогодні існує такий народ, який вагається, якою ж мовою йому спілкуватися. Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови,...
  19. Подвиг Івана Котляревського у формуванні української літературної мови Іван Котляревський… Ім’я це викликає у кожного з нас цілу низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка – героїня п’єси, що стала праматір’ю нового українського театру, і рядки “Будеш, батьку, панувати…” поета, який перший передбачив світову славу Котляревського. Минуло понад двісті десять літ од дня народження письменника. В...
  20. Методика проведення Державної підсумкової атестації з української мови Як і навчальні, контрольні перекази можуть бути докладними, стислими, вибірковими, з творчим завданням. Методика проведення контрольного переказу відзначається більшою самостійністю учнів у роботі з текстом, ніж під час написання навчальних переказів. Під час державної підсумкової атестації творча робота повинна виконуватися учнями самостійно, а тому вести під час атестації бесіду про...
Граматики і словники української книжної мови 16-17 ст. та їх значення
«
»