“Горе від розуму” як політична комедія
Комедія “Горе від розуму” – одна зі справді реалістичних комедій у російській літературі. У тексті комедії все представлено дуже жваво, психологічно вірно.
Але сучасний читач “Горя від розуму” із працею сприймає добуток як комедію. Пояснюється це тим, що головний герой її Шацький не є комічним персонажем. Причини його розбіжностей з фамусовським суспільством занадто серйозні, і монологи Шацького, “минулого життя підлі риси”, заглушають комедійне звучання добутку. При написанні твору Грибоєдов використав елементи комедії.
Грибоєдов
Це справедливо й відносно Скалозуба. Полковник Скалозуб відображає здрібніння, опошлення військової людини. Його грубе солдафонство, презирство до культури, неуцтво відштовхують читача. Це щасливий кар’єрист, що характеризується самим прізвищем. Але кар’єризм його злочинний. Він заснований на військових втратах в армії: “Інші, дивишся, перебиті”. Автор висміює Скалозуба як тупого й бездумного офіцера аракчеєвської пори, супротивника волі й освіти. Псевдолібералізм розкритий в образі Решетилова. “Молоді” ліберальні ідеї дають можливість цієї частини дворянства “пошуміть” у клубі. Свою діяльність вони прикривають марнослів’ям. З винятковою сатиричною силою викрита в комедії порожня й вульгарна метушня, галас і лемент, що дискредитують і гальмують ліберальний рух. По всіх якостях характеру Молчаліна теж належить до фамусовському суспільства. Читачеві він здається незначністю: боїться вимовити зайве слово, догоджає, не має власної думки, однак саме ці якості є запорукою його майбутнього успіху у фамусовському світі.
Фамусовське суспільство представлене в комедії широко й баготообразно. Це не тільки багато основних героїв, але й другорядні, епізодичні. Наприклад, Хлистова – важлива московська бариня, грубувата, владна, звикла не стримуватися в словах. Загорецький – необхідний супутник всіх Фамусовым і хлистових. “Брехунець він, картяр, злодій… /Я від нього було й дверей на запор; /Так майстер прислужити…” – говорить про нього Хлистова.
Шацький є викривачем всіх пороків суспільства. Його монолог “А судді хто?” звучить як вирок політичному ладу й моральним підвалинам фамусовського суспільства. Найбільше йому ненависний деспотизм і рабство, дурість і безчестя, розумова й моральна глухота. Він бичує підлість кріпосників Він не може мовчати, того що йому боляче й болісно бачити навколо зло й несправедливість, він ненавидить все дурне, тому що любить добро й істину. Шацький – це теж проблема. Проблема незрозумілої й висміяної інтелігенції, проблема потоптаного патріотизму й пригнобленої культури. Це навіть не проблема, а цілий аспект проблем, не побачених байдужим суспільством і в результаті декабристів, що вилилися в повстання, 1825 року.
Шацький – це прообраз декабристів, старої епохи. Комедія “Горі від розуму” зробила велике враження на сучасників і не менш сильно впливала й пізніше – аж до нашого часу. Нею захоплювалися М. В. Гоголь і Ф. М. Достоєвський, М. Е. Салтиков-Щедрін і ще багато інших російських письменників і читачі. Комедія не втратила своєї злободенності й сьогодні. Образ Шацького буде жити доти, поки на зміну одній епосі будуть приходити інші, і він завжди буде “починати нове століття”.