Гораций характеристика образа Горация
Гораций – син старого Горация, шляхетного римлянина, головний герой однойменної трагедії. Громадянин і патріот, вигодуваний Римом, Г. готовий беззастережно принести йому в жертву все своє особисте надбання: родинні узи, сім’ю, життя. Могутність вічного міста є найперша умова його власного благополуччя. Випробуваний у боях воїн, що здобув своїми подвигами всенародну славу, Г. бачить єдине виправдання своєму існуванню в служінні батьківщині. Уже на самому початку трагедії стає відомо про давню війну двох сусідніх ворогуючих міст – Рима
У розмові із щасливим Г. його друг і брат дружини Куриаций зізнається, що випробовує за долю римлянина гордість, змішану зі страхом за його життя й за рідну Альбу. Подібні судження далекі Г., що не відає інших почуттів, крім боргу перед країною: “Я повинен, вибором відзначений нежданим, / Взяти у двобої верх иль упасти на поле лайливому”. Г. зі спокійною
Її сльози ранять достоїнство воїна, применшуючи цінність із такою працею перемоги, що дісталася йому. Г. не внемлет горю Камілли. Але сестра в пориві розпачу проклинає святиню, те, що божественна воля спорудила на п’єдестал величі, – Рим.
Розпалена до несамовитості лють брата, що почув священне ім’я, обрушується на Каміллу: “Ступай же милого оплакувати в могилу! ” І через мінуту, вертаючись із закривавленою зброєю, Г. гнівно вирікає: “Хто про ворога вітчизни пошкодував, / Тому кінець – така єдина доля”. Цінність сім’ї й батьківщини непорівнянні; один повинне бути підпорядковане іншому.
Якщо Риму буде потрібно кров героя, він віддасть її не замислюючись, і Г. просить про смерть перед особою Тулла. Рим воззвал, і він убив “злочинницю” Каміллу, що не побажала жити по ньнього законам
(2 votes, average: 4.50 out of 5)