Гомер (VIII-VII ст. до н. е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Малоазійський грек Гоме́р з античних часів вважається автором епічних поем “Іліада” та “Одіссея” – визначних пам’яток давньогрецької літератури, створення яких відносять до другої половини VIII ст. до н. е. І грецькі, й римські автори в усі періоди розвитку античної літератури беззаперечно визнавали велич і бездоганність Гомерових поем, вважаючи їх взірцями, які неможливо перевершити.

Давні греки не сумнівалися, що всі події, змальовані в поемах, відбувалися насправді. Не сумнівалися вони і в існуванні Гомера, який ці події

описав, хоча не знали ніяких вірогідних подробиць з його життя.

Найчастіше Гомера змальовували як сліпого мандрівного рапсода, і навіть саме його ім’я, на думку дослідників, означає в перекладі сліпий. Сліпота в давнину вважалася невід’ємною ознакою виконавців героїчних пісень та поем – поширеним було уявлення, що замість зору аеди та рапсоди наділені даром богині Музи. Існує і більш приземлене пояснення – для сліпців у ті часи спів чи декламація епічних творів стали єдиним можливим заняттям (порівняйте зі сліпими кобзарями в Україні).

Біографічних відомостей про Гомера нема. Є лише перелік

семи давньогрецьких міст, що претендували на право називатися батьківщиною славетного поета (сучасні дослідники схиляються до думки, що це було малоазійське місто Смі́рна – нинішній турецький Ізмі́р).

У XIX ст. питання авторства поем “Іліада” та “Одіссея” стало предметом гострих дискусій. Одні дослідники, які звертали увагу на традиційні фольклорні витоки поем, стверджували, що “Іліада” та “Одіссея” є лише поєднанням різних героїчних пісень, і Гомер може бути тільки їхнім упорядником. Інші дослідники, які вбачали в поемах риси індивідуальної творчості, обстоювали цілісність поем та авторство Гомера. Вони звертали увагу на свідомо симетричну побудову “Іліади” та “Одіссеї”, прискіпливий відбір матеріалу для оповіді, докладний опис окремих епізодів тощо.

Незважаючи на відсутність прямих доказів існування Гомера та його авторства щодо поем “Іліада” та “Одіссея”, сучасна наука визнала, що у VIII ст. до нашої ери видатний поет (його і надалі для зручності можна називати Гомером), використовуючи існуючу фольклорну традицію, відібрав із відомих йому епічних творів потрібний матеріал та створив на його основі дві великі епічні поеми.

Гомерова поема “Іліада”

Поема “Іліа́да”1 – це епічна розповідь про війну об’єднаного війська племен, що жили на території Греції і називали себе ахейцями, з об’єднаним військом племен, що жили на території Малої Азії. З основу поеми взято на троянський цикл міфів.

Проте Гомер в “Іліаді” не переказує міфи і не відтворює історичну дійсність далекого для нього XII ст. до н. е. Він навіть не описав похід ахейського війська на чолі з мікенським царем Агамемноном під мури Трої та її десятирічну облогу. Хронологічні межі поеми охоплюють лише 53 дні десятого року війни, тобто ті події, що стали наслідком гніву Ахі́лла, сина мірмідонського царя Пелея та безсмертної німфи Фетіди (згадайте “яблуко розбрату”).

Гнів Ахілла викликав верховний вождь усього ахейського війська Агамемнон, який забрав у нього полонянку Брісеїду. Натомість Ахілл – наймогутніший серед воїнів, відмовився виходити на поле бою. Це призвело до низки важких військових поразок ахейців, і в якийсь момент уже не вони тримали в облозі Трою, а троянці оточили їхній табір і штурмували захисний вал, намагаючись підпалити кораблі.

Більшу частину поеми складають розлогі описи боїв, і хоча докладно описано лише 9 днів війни, авторові вдалося розгорнути справді широке епічне полотно. Гомер не просто змальовує поєдинки між ахейськими та троянськими вождями – він через опис подій і діалоги дає характеристику героям твору.

Так, наприклад, Ахілл у поемі – запальний, не надто розумний, але вірний друг і чудовий воїн; Агаме́мнон – пихатий і жадібний; цар Ітаки Одіссей – розумний та хитрий. Серед троянців вирізняється брат Паріса царевич Ге́ктор – наймогутніший троянський воїн, він сміливий, але нерозважливий. Характери цих героїв чітко окреслені й упродовж твору не змінюються.

Окремо потрібно зауважити загострене почуття власної гідності та честі, яким воїни керуються і в бою, і в повсякденному житті. Чудовою ілюстрацією цьому є гнів Ахілла, спричинений зовсім не тим, що цар Мікен Агамемнон у нього забрав полонянку, а тим, що було ображено його честь. Ахейські воїни після вдалих боїв ділили здобич відповідно до1 військових заслуг, тому кількість полонених та цінних речей наочно демонструвала доблесть героя. Забрати бодай щось зі здобичі воїна означало принизити його гідність і применшити заслуги. Для відновлення честі герой міг вдаватися до будь-яких засобів. Саме тому жоден ахеєць не побачив ознак зради у відмові Ахілла воювати під стінами Трої.

1 Назва поеми “Іліада” походить від слова Іліон – ще однієї назви міста Трої.

Вийти на поле бою змусила Ахілла лише смерть його побратима Патрокла, який загинув у поєдинку з Гектором. Ахілл легко переміг Гектора і забрав його тіло до ахейського табору. Лише за великий викуп вдалося троянському цареві Пріа́му, який вночі таємно під захистом бога Гермесапробрався в табір ахейців, викупити тіло свого загиблого сина.

І ахейських, і троянських вождів зображено як ідеальних епічних воїнів; кожен із них здатен, якщо буде на те воля богів, сам розгромити все вороже військо. Племінні вожді у Гомера – це могутні воїни, вони найкраще озброєні й саме між ними спалахують основні сутички у війні. Сам спосіб ведення бойових дій підносив їх над іншими воїнами – будь-яка битва відразу розпадалася на окремі двобої, які вели між собою супротивники. В таких двобоях чудово озброєний і спеціально підготований воїн піднімався над погано озброєним загалом племені. Він виступав могутнім і непереможним сином бога. З ним могли зрівнятися лише такі самі, як він, вожді, “паростки Зевса”, влада яких освячена богами.

Герої наділені нелюдською відвагою і силою, якої немає в рядових воїнів. Цю відвагу й силу в них вдихають боги. Програти бій герой може лише в тому випадку, коли боги від нього відвертаються. Найвищою нагородою для такого ідеального воїна є посмертна слава, найбільшою карою – забуття.

Чільне місце в поемі посідають боги, вони беруть активну участь у протистоянні між ахейцями та троянцями – застерігають від небезпеки, дають мудрі поради, надихають своїх улюбленців або ж перешкоджають тим, хто їм не подобається. Троянська війна поділила і богів-олімпійців на два табори.

Так, ображені Парісом Ге́ра та Афі́на, а також Посейдон, Гефе́ст і Герме́с стали на бік ахейців, а Аполлон, Афроді́та, Артемі́да, Аре́й1 і бог річки Скама́ндр – троянців. Крім безсмертя і всемогутності, боги в поемі Гомера нічим не відрізняються від людей – чвари та інтриги на Олімпі, які вирішують долі людей та хід бойових дій, займають ключові місця в тексті “Іліади”. У своїх діях вони керуються лише особистими симпатіями чи антипатіями. А “волею Зевса” неодноразово змінюється хід подій у поемі.

За обсягом “Іліада” – твір надзвичайно великий, вона складається з 15 693 рядків і композиційно розбита на 24 пісні. Початково поділу на пісні не було, його зробили за кількістю букв у грецькому алфавіті давньогрецькі вчені у III ст. до н. е. Характерними для “Іліади” є традиційні епічні прийоми – повтори, уповільнення оповіді з детальними описами та постійними відступами від основної сюжетної лінії; широке використання постійних епітетів та розгорнутих порівнянь, які часто переростають у самостійні художні замальовки. Поема неримована і написана специфічним віршованим розміром – гекзаметром, довгий рядок якого підсилює урочистість оповіді.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Як утворився народ еллінів? Що стало передумовою нового культурного злету Давньої Греції? Розкажіть про літературні досягнення Давньої Греції. Якими із цих досягнень ми послуговуємося досі?

2. Назвіть основні жанрові особливості героїчних пісень ахейців. Якою переважно була тематика цих фольклорних епічних творів?

3. Доведіть, що героїчні пісні Мікенської епохи відповідали войовничому духу ахейських народів.

4. Як виконували героїчні пісні Мікенської епохи? Поясніть, чому аеди були у великій пошані в ахейських вождів?

5. Чому побутування героїчних пісень перемістилося в Малу Азію? Якого особливого значення набули ці епічні твори для греків, що змушені були оселитися в Малій Азії?

6. Як змінилася епічна традиція в часи Гомера? Що є спільного і відмінного між давніми героїчними піснями аедів та епічними поемами рапсодів?

7. Поясніть, чому дослідники називають героїчні пісні колективними фольклорними творами, а епічні поеми – індивідуальними авторськими.

8. Що свідчить про надзвичайне значення Гомерових поем у культурі давніх греків?

9. Поясніть, у чому полягає сутність дискусії щодо гомерівського питання.

10. Які реальні історичні події стали основою троянського циклу міфів та епічної поеми “Іліада” Гомера?

1 Гера – дружина Зевса, богиня шлюбу; Афіна – богиня мудрості та справедливої війни; Посейдон – бог морів й океанів; Гефест – бог вогню і ковальства; Гермес – бог торгівлі й злодійства; Аполлон – бог сонця, покровитель мистецтв; Афродіта – богиня краси і кохання; Артеміда – богиня диких лісів і полювання; Арей – бог жорстокої війни.