Головна героїня роману Уласа Самчука “Марiя” – взірець духовної краси, хранителька народних традицій
.. Крутиться колесо життя… Змінюються погляди, влади, вартості, проте не меншають роль та значення жінки в суспільстві. Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, підтримує в людських душах промінці доброти і людинолюбства, жаги до життя. Тому й не дивно, що велика кількість творів мистецтва присвячена саме жінці.
Центральним образом роману-хроніки “Марія” Уласа Самчука є Марія. В образі цієї звичайної жінки, що на своєму віці чесно працювала, кохала, робила помилки і спокутувала їх стократ своєю долею, автор втілив найкращі риси українських
У Марії гармонійно поєдналися зовнішня і внутрішня краса. Рано залишившись сиротою, вона була змушена працювати ще дитиною, та праця не лякала її, бо мала оптимістичну натуру. “Та що Марії праця? Жне, в’яже за косарями і, мов дзвінок, гомонить. Виграють очі чорнені, оті бездонні. Гляне – опалить… А щоки повні, округлі, з ямочками. Кучері чорним полум’ям горять. Картина невгамовна, співоча картина”.
Отак у праці, в пісні минали дні в юності Марії. Заглядались хлопці на лагідну і роботящу дівчину, приваблювала їх її обдарована, емоційна натура. У пісню вкладала Марія свою щедру
Марія проста селянка, тому знає, як їй жити. її праця – це не тільки її самовияв, її творчість, але й боротьба за право зватися людиною, мати гідність і власність, повагу односельців. Але життя прожити – не поле перейти. Всі люди помиляються. Помилилась і Марія, коли зрадила своє кохання і віддала рушники Гнату. Вчинила гріх перед любов’ю, та не змогла бути щасливою. Тоді, коли щастя, здавалося, вже не повернеться, Марія порушує народну мораль, народне звичаєве право, що завжди так поважала. Це руйнує не тільки її з Гнатом родинне життя, а й душу її. Адже вона чинить гріх перед Богом. Багато чого довелося терпіти бідній жінці від Корнія, але її прагнення до родинного життя, її любов і терпіння прешті повернули Корнія до бажання жити й працювати. Так, ті риси характеру, що бачимо їх у Марії, а саме: уміння любити, прощати, терпіти, не нарікати на долю, притаманні всім українським жінкам-трудівницям.
Марія вміє розуміти і прощати. Так, вона розуміє, чому Гнат підпалив її з Корнієм хату, але сприймає це за справедливе покарання, тому, як не було їй боляче втратити надбане, не виказала цього. Вона не розчаровується в людях, прощає всіх, хто забув про неї, коли вона тліла, вмираючи. її душа завжди була відкрита для добра й любові, вона вміла прощати й любити людей, і це було головним у її характері, так само як працелюбність і терпіння.
Образ, Марії – це тип жінки-трудівниці, не ідеалізований, а узятий із самого життя. Але разом з тим це узагальнений, возвеличений образ жінки, жінки, що споконвічно була берегинею і захисницею роду.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)