ГЕРОЇЧНИЙ ФРАНЦУЗЬКИЙ ЕПОС – ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
Початок формування французької нації і давньофранцузької мови припадає на VIII-.IX століття. Приблизно в цей самий час складався французький героїчний епос. В англійській хроніці XII ст. вказано, що в день битви поблизу Гастингса в 1066 р., коли нормани на чолі з герцогом Вільгельмом Завойовником розбили війська англосаксів, норманські воїни співали пісні про Роланда.
У XI-XII ст., короткі епічні пісні були сюжетно впорядковані й записані як “пісні про діяння”. “Пісня про Рола́нда” – це найкраща героїчна поема французького епосу, яку
Однак героїчна поема повністю зберегла свій зв’язок з усною народною творчістю та використовує прийоми, характерні для давніх епічних творів.
У “Пісні про Роланда” утверджується ідея сильної королівської влади. Франція XI-XII ст., роздроблена феодальними міжусобицями, потребувала ідеалу
Головні герої “Пісні про Роланда” – король Карл, граф1Роланд, його побратим Олівер, архієпископ Турпїн – сповнені патріотичного завзяття, вони дбають не про власні інтереси, а про “Францію солодку”. Задля неї вони готові покласти життя. їм протиставляється образ графа Ганелона, який заради особистої помсти прирік на загибель двадцять тисяч франків.
“Пісня про Роланда” обстоює та ідеалізує васальні зв’язки. Сеньйор повинен опікуватися своїм васалом, мудро розпоряджатися його життям, а в разі смерті васала зобов’язаний помститися за нього. Таким ідеальним сеньйором у “Пісні про Роланда” виступає мудрий король Карл. Однак і для васала загинути в бою за свого сеньйора вважалося не героїчним подвигом, а обов’язком. Саме так розцінює смерть ідеальний васал Роланд.
1 Граф – посада при дворі середньовічних правителів. З 877 року стає спадковим титулом.
У творі засуджується Ганелон, який не тільки не виконує свого васального обов’язку, а й протиставляє себе королю Карлу. Ганелон – вправний воїн, проте він не думає про батьківщину, а це зводить нанівець його бойові якості. У “Пісні про Роланда” він мстивий, себелюбний, пихатий і недалекоглядний.
У “Пісні про Роланда” яскраво змальовані всі герої, вони наділені лише їм притаманними рисами: король Карл – справедливий, мудрий та мужній;Роланд – безстрашний, але запальний і гордовитий; Олівер – відважний, розумний та розсудливий. У “Пісні про Роланда” високо цінуються дружні стосунки, адже в бою друг першим прийде на допомогу1. Дружба героїв епосу переростає в духовну єдність – без друга рицар втрачає половину своєї сили. Відважний Роланд і мудрий Олівер тільки разом можуть досягти рівноваги між мудрістю і відвагою, а неузгодженість їхніх дій призводить до загибелі.
Історична енциклопедія
Реальна основа сюжету “Пісні про Роланда”
У французькій героїчній поемі йдеться про славні перемоги короля Карла Великого, проте реальною основою сюжету “Пісні про Роланда” став невдалий військовий похід 778 р. франкського короля Карла в Іспанію.
Тогочасну мусульманську Іспанію роздирали міжусобні війни між правителями. У 777 році правитель Барселони звернувся до короля ФранціїКарла Великого по допомогу в боротьбі проти правителя-халіфа Кордови. За це він обіцяв віддати франкам місто Сарагосу. Карл прийняв пропозицію й особисто очолив похід.
Проте правитель Сарагоси, порушивши угоду, не пустив франків у місто, і Карл змушений був повернутися додому. На зворотному шляху 15 серпня 778 року в Ронсевальській ущелині жителі гір, баски, розбили ар’єргард1 війська Карла Великого. Це була помста франкам за знищення баскського міста Пампелуни. У деяких давніх хроніках серед загиблих франків називають “Хруодланда, префекта2 бретонської марки3” – тобто епічного Роланда.
1 Давньоруські військові формування називалися дружинами. Це слово спільнокореневе зі словом “дружба”.
Справжні історичні події, які відбулися у 778 р., та їхнє значення для тогочасної Франкської держави забулися. У народній пам’яті залишився лише яскравий спогад про минуле могутньої країни, якою правив мудрий король. Тому основними темами “Пісні про Роланда” стали розповідь про боротьбу із сарацинами та про феодальну помсту, унаслідок якої гине головний герой граф Рола́нд. У поемі на франкське військо нападають не християни-баски, а мусульмани, і їхній напад спричинений зрадою одного з баронів – графа Ганелона, вітчима Роланда.
Для тих, хто хоче знати більше
Зброя у середньовіччі
Чимало місця в “Пісні про Роланда” відведено опису боїв та зброї – це особливо цікавило тогочасних слухачів та читачів. Зброя супроводжувала рицарів завжди, від її надійності залежало життя господаря.
Особливою шаною користувалася наступальна зброя – меч. Для вершників кували спеціальні довгі мечі-спати (spatha) з високоякісної сталі. Рицарський меч і ріг отримували власні імена, до них ставились як до живих істот, з ними розмовляли та радилися, вони навіть могли чинити щось по-своєму, зовсім не так, як бажав господар.
У германських епосах ріг дуже часто трубить сам, рятуючи цим життя господаря. Меч графа Роланда Дюрандаль “не хоче” ламатися і покидати рицаря. Роланд відповідає взаємністю: він зустрічає смерть, навіть не згадавши про свою наречену Альду, але сумує, що “овдовіла” його спата Дюрандаль (у давньофранцузькій мові слово spatha – жіночого роду, так само і Дюрандаль – жіноче ім’я)4.
У руків’я середньовічних мечів часто вкладалися священні релігійні реліквії, які ставали оберегом для власника зброї. В історичних хроніках, героїчних епосах і рицарських романах можна зустріти епізоди, в яких рицарі цілують руків’я, присягають на мечах, висловлюють перед ними свої сокровенні бажання тощо.
1 Ар’єрга́рд – загін, який прикриває тил війська під час походу.
2 Ідеться про посадову особу, яка наділена судовими та військовими повноваженнями і представляє владу.
3 Марками в той час називали укріплені райони, які споруджували на найнеспокійніших ділянках кордону імперії. Цими районами керували призначені королем маркграфи (префекти).
4 Зверніть увагу, що в українських піснях козаки називають свою шаблю “жінкою”.
Також відомо, що рицарі молилися, схилившись перед руків’ям меча, встромленого вістрям у землю, який набував для воїна-християнина особливого значення, сприймаючись як образ хреста. Ці рицарські звичаї були пов’язані з тим, що головним своїм завданням вони бачили служіння християнській вірі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)