Герої роману французького письменника Мартена “Сім’я Тибо”
Роман задуманий як Історія двох братів, двох протилежних характерів, один із яких – Жак – повинен був втілювати активний початок, революційний протест, прагнення до незалежності, заперечення підвалин; іншої – Антуан – консервативний початок, спадкоємне почуття міри, прихильність до порядку. Однак задум автора й характери героїв у процесі написання роману перетерпіли істотні зміни
Батько сім’ї Тибо, Оскар,- втілення сімейного й суспільного консерватизму, богобоязливий католик, представник стародавньої й дуже буржуазної
Він – доктор правий, у минулому депутат, що присвятив себе суспільної й добродійної діяльності. Головною його турботою стають занедбані діти. Він – “засновник і голова Суспільства боротьби з дитячою злочинністю, голова адміністративної ради суспільства піклування про дітей”. Все своє життя О. Тибо вірив у благодійність строгої кийової дисципліни, що придушує найменше свавілля, а разом з ним і самою особистістю. Свої виховні принципи він здійснював як будинку, так і в заснованій їм виправної колонії. Жак повстає проти образливого соглядатайства єзуїтів-вихователів. О. владно придушує
Його знаходять і оселяють у батьківську виправну колонію, тюремний режим якої й принизливі виховні міри розраховані на те, щоб зломити волю дітей і вселити їм сліпа покора. Старший брат, Антуан, добрий, розумний, талановитий, співчуває молодшому, але не розуміє ні його натури, ні його бунту. Не зрозуміє він і причин другого зникнення двадцятип’ятилітнього Жака, що заслужило своїм непокорством проклін батька. Опір сімейному деспотизму, відсталому консервативному укладу життя, що всепроникає влади католицької церкви переростає в Жака в бунт проти буржуазного суспільства. Антуан знайде брата через три роки у Швейцарії: після скитаний по Австрії, Німеччині, Італії й Тунісу він живе тут під ім’ям Джека Боги, ставши письменником, журналістом, суспільним діячем. Антуан – талановитий лікар, беззавітно відданий науці, – залишається багато в чому сином свого батька. Він не схильний займатися “переоцінкою цінностей”, прив’язаний до встановленого порядку. Наукові інтереси заслоняють від нього громадське життя. Він уважає себе людиною дії й створює із цієї дії своєрідний культ. Герой честолюбний, уважає, що створено для відкриттів, сміло експериментує у своїй лікарській практику
Діяльність Жака – журналістська, а потім і політична – продиктована в першу чергу співчуттям до людей, прагненням забезпечити їм волю. Такими з’являються характери братів Тибо до кінця шостої книги роману “Смерть батька”, після якої автор на сім років залишає своїх героїв. Роман “Літо 1914″ – кульмінація епопеї, дю Гар зображує настрої різних кіл передвоєнної Європи й суспільну боротьбу того часу. Він занурює своїх героїв у вир подій, як би перевіряючи їхні характери в дії. Ж.- супротивник війн, тому що ” Війна не дозволяє ні однієї з насущних проблем у житті людини!”. Він ухиляється від заклику і їде у Швейцарію, переживши важкий роман з Женни Фонтанен. У Швейцарії Жак пише антивоєнні листівки, що призивають солдатів до братання. Він сам летить із вантажем цих листівок на фронт, пораненим попадає в полон до своїм, які приймають його за прусского шпигуна, і французька куля обриває ледь жевріючу в знівеченому тілі життя
На відміну від брата Антуан їде на фронт як військлікар. У листопаді 1917 р. він стає жертвою газової атаки. Опис останнього року його життя в клініці для отруєних газом і становить зміст епілогу. Антуан піддає себе строгому суду; бачачи обмеженість своєї філософії дії, вона усе більше розуміє свого загиблого брата. Як лікар, Антуан знає, що приречено, але дослідник бере в ньому верх. Він ретельно фіксує все происходящее з ним. Почуваючи наближення агонії, Антуан приймає отруту, щоб обірвати нестерпними борошна, що стали. Останній запис у щоденнику Антуана виконаний віри, що майбутні покоління обновлять мир
Мартен дю Гар прагне показати розвиток свідомості своїх героїв, становлення їхнього світогляду. Його герої багато міркують про те, який мир, у якому вони живуть, і про своє місце в ньому. Автор часто використає внутрішні монологи героїв і їхньої сповіді в щоденниках і листах
(1 votes, average: 5.00 out of 5)