Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Герой трагедії У. Шекспіра “Отелло”

Герой трагедії У. Шекспіра “Отелло”

Являючи собою досить точне перекладання новели Джиральди Чинтио “Венеціанський Мавр” з його збірника “Сто оповідань” (1566), що стала відомої Шекспірові, як видно, у чиїм те переказі або в не англійському перекладі, що дійшов до нас (італійської мови Шекспір не знав), трагедія Шекспіра проте в головному кардинально відрізняється від свого першоджерела

И це головне – характер її центрального героя. У Чинтио Мавр, підбурюваний підступами свого Прапорщика (у новелі особисте ім’я має тільки Дездемона), підступно вбиває свою дружину,

причому робить це не сам, а скориставшись послугами все того ж Прапорщика,- так, щоб самому уникнути всіляких підозр. І навіть ставши перед судом, він заперечує доконане имзлодеяние.

Відштовхуючись від уже існуючого сюжету, Шекспір перетворює його так, що досить пересічна авантюрно-кримінальна Історія здобуває риси високої трагедії духу. Відомо класичне висловлення А. С. Пушкіна: “Отелло від природи не ревнивий – навпроти: він довірливий”. Замість історії злочину Шекспір написав історію людини, що відрізняється від інших не тільки кольорами шкіри (“Чорний я!”), але й своїми щиросердечними

властивостями: чесністю, прямотою й дитячою довірливістю. Любов його й Дездемони – природна, тому що й у ній є всі ці якості, вони настільки ж близькі один одному, як Ромео й Джульетта або чету Макбетов.

Відважний воїн, непереможний генерал (внаслідок чого Сенат Венеції відправляє його продовжувати службу на Кіпр) – і при цьому простодушна дитина, що не відає про існування у світі таких людських якостей, гак підлість, підступництво, лицемірство, не допус-каюшнй і думки про можливості обману, зради й тому так що легко ввірував у вигадки Яго – шекспірівський варіант Прапорщика – про зрадництво свого вірного лейтенанта Кассио, про невірність своєї улюбленої дружини Дездемони. Із цим відчуттям, із цим знанням він не може жити – притворствуя, лукавлячи, він не здатний перетворитися у вічного спостерігача, у шпигуна власної дружини

Довідавшись, як він думає, про її зраду, Отелло рішуче міняється: ніжність перетворюється в брутальність, довірливість – у підозрілість. У всьому – у кожному слові її й жесті – чудиться тепер йому обман; саме тому, що раніше ніколи й думки він не міг допустити про такому. Єдине для нього рятування від цього невідступно поселились у його будинку (і його душі) сумніву – рішення, до якого він приходить: убивство Дездемони. Але, здійснивши його, О. довідається, що Дездемона безневинно, що обоє вони жертви тієї дивовижної інтриги, що сплів так мистецьки Яго. 0. сам називає себе “убивцею чесним”:

Я не в гніві мстив,

А жертву честі приносив, як думав”

У цих словах – ключ до доконаному їм убивству: людина, для якого Честь – вище всього, він не міг існувати поруч із пороком, не міг допустити, щоб безчесність залишилася безкарною. Усвідомивши весь жах вчиненого, він убиває себе – кинджалом перерізує собі горло. Першим виконавцем ролі О., як і більшості інших героїв шекспірівських трагедій, був Ричард Бербедж. За минулі з тих пор чотири сторіччя ця роль входила в репертуар багатьох акторів-трагіків. В Англії: від Дэвида Гаррика (1745) і Эдмунда Кина (1832) до Лоренса Олів’є (1938); прославленими виконавцями ролі О. були німецький актор Ф. Л. Шредер і американський актор-негр Айра Олдридж (1826), великий італійський трагік Томмазо Сальвини (1856), російські актори П. С. Мочалов (1828) і В. А. Каратигин (1836), А. И. ЮЖИН (1907) і К. С. Станіславський, що зіграв О. на самому початку свого творчого шляху в його ж постановці на сцені Суспільства мистецтва й літератури (1896). В XX столітті – А. А. Остужев (1935), Н. Д. Мордвинів (1944), грузинський трагік А. Хорава (1937), вірменський – В. Папазян (1908). В останні десятиліття трагедія не користувалася особливою популярністю на російській сцені – тим цікавіше незвичайне трактування, запропоноване А. В. Эфросом (1976, у головній ролі Н. Н. Волков).

Образ шекспірівського Отелло був втілений в однойменній опері Д. Верді (1887, лібрето А. Бойто). У лібрето, чітко обкресленому й урятованому від деталей, що не піддаються музично-інтонаційному узагальненню, основний конфлікт зміщений з діючого плану на психологічний; ущільнення собитийного ряду приводить до “згущення” темпераменту О., інтрига очищена від натуралістично-побутових подробиць. Мелодико-гармоничес-кий вигляд “венеціанського мавра” проливає нове світло на трагедію О.: дитя природи, він недосвідчений у нюансах почуттів і відносин; захват у бої переміняється захватом у любові, і кожна нова пристрасть, витиснувши колишню, заповнює його мир. Музична драматургія характеру Отелло це чергування ряду контрастних станів: невтримний гнів, всепоглинаюча ніжність, глибока пригніченість, бездонна скорбота, повне заціпеніння. Лейтмотив любові, що тріумфує у фіналі, по экстатичности зближається з темою Тристана й Ізольди в її вагнеровском втіленні

Першим виконавцем партії Отелло став великий італійський тенор Таманьо (1887). У тому ж році відбулася прем’єра опери в петербурзькому Маріїнськім театрі (О.- Н. Н. Фигнер). Партію О. виконували багато видатних співаків: Н. С. Ханаев (1932), Марио дель Монако (1950-і рр.), В. А. Атлантів (1978). На балетній сцені образ О. втілив легендарний танцівник В. М. Чабукиани (1957).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Герой трагедії У. Шекспіра “Ричард III” Історичним прототипом є герцог Глостер (1452-1485), англійський король Ричард III (з 1483 по 1485) з династії Иорков. Історія Ричарда Глостера – одна із самих драматичних у що тривала 40 років боротьбі за англійський престол, що ввійшов в історію як Війна Червоної й Білої троянди, династій Ланкастеров і Иорков – послужила...
  2. Лір герой трагедії У. Шекспіра “Король Лір” Сказання про короля Ліра та його дочок належать до числа найдавніших переказів-легенд Британії. Вперше їх літературна обробка зроблена англійською літописцем Джеффрі Монмутского в його латинської “Історії Британії” (1135). Згодом переказ легенди, вже по-англійськи, зустрічається в багатьох віршованих хроніках: від поеми Лайамона “Брут” (бл. 1200) до знаменитих “Хронік” Р. Холін-шеда (1577),...
  3. Герой трагедії У. Шекспіра “Тимон Афінський” Історичним прототипом Тимон Афінський з’явився Тимон, що жив в Афінах у період Пелопонесских війн (431-404 р. до н. е.), про яке згадує Плутарх в “Порівняльних життєписах” у біографіях Марка Антонія й Алкивиада. За свідченням Плутарха, Т. не був багатою людиною; відчуваючи потребу, вона звернувся до друзів по допомогу, одержав відмову...
  4. Герой трагедії У. Шекспіра “Антоній і Клеопатра” Антоній фігурував серед персонажів першої “римської” трагедії Шекспіра “Юлій Цезар”, але спритний демагог, що мистецьки грав на страстях юрби, не має майже нічого загального з безтурботним і великодушним полководцем другої п’єси, хоча в обох випадках джерелом послужили “Порівняльні життєписи” Плутарха. Деякі деталі свідомо змінені: так, у Плутарха “гульвісу й п’яницю”...
  5. Вічні трагедії людства (По трагедії У. Шекспіра “Гамлет”) На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світла, у якому панували феодальна темрява й жорстокість, і нового світла, яким керують пагубні пристрасті й сила золота. Спостерігаючи за зіткненням двох зол, гуманісти того часу поступово зневірялися в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію “Гамлет” саме цій зміні...
  6. Коріолан – герой трагедії У. Шекспіра “Коріолан” Історичним прототипом є Кай Марцій Коріолан – римський полководець, про життя якого збереглися напівлегендарні перекази. У 493 р. до н. е. він, ще будучи юнаків, відзначився при взятті Коріол ®, після чого і став називатися К. У 491 р. був вигнаний з Риму за те, що запропонував під час голоду...
  7. Проблеми кохання і щастя у трагедії Вільяма Шекспіра “Ромео і Джульєтта” Англійський драматург, поет, який створив всесвітньо відомі сонети (1593-1600), драматичні твори: “Ромео і Джульєтта” (1594), “Гамлет” (1601), “Отелло” (1604), “Король Лір” (1606), хроніки, комедії. Усього Шекспір написав 37 п’єс, 154 сонети. Шекспір не вигадував сюжети своїх п’єс, він їх запозичав: з давніх історичних хронік, з п’єс попередників, з італійських новел....
  8. Вічні трагедії людства (За трагедії У. Шекспіра “Гамлет”) На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світу, в якому панували феодальна темрява і жорстокість, і нового світла, яким керують згубні пристрасті і сила золота. Спостерігаючи за зіткненням двох зол, гуманісти того часу поступово втрачали віру в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію “Гамлет” саме цій...
  9. Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульетта” Нет повести печальнее на свете, Чем повесть о Ромео и Джульєтте. В. Шекспір Знаменита трагедія В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” уперше була поставлена 1595 року. Пройшли сторіччя, але й сьогодні, як у часи Шекспіра, ця “сумна повість” змушує тріпотіти серця, як продовжує хвилювати нас ця вічна тема – тема трагічно...
  10. Конфлікт забобонів у трагедії Вільяма Шекспіра “Ромео й Джульетта” Вільям Шекспір – представник епохи Відродження, коли думки й почуття людини наповнювалися новими ідеями. Але в ту жорстоку епоху гуманістичним ідеям Відродження не призначено було перемогти, і Шекспір з гіркотою відчував це. У своїх п’єсах він зображує зіткнення ідеалів Відродження з дійсністю, і фарби цих п’єс стають похмуріше. У Творчості...
  11. Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” І. Запозичення сюжету трагедії “Ромео і Джульєтта” та нова трактовка італійської легенди В. Шекспіром. (В основі трагедії “Ромео і Джульєтта” – відомий сюжет давньої легенди, який використовували до Шекспіра англієць Артур Брук та італієць Маттео Банделло. На відміну від попередників, В. Шекспір створив гімн коханню.) ІІ. Тема трагедії – всеперемагаюча...
  12. Роль пророкувань у трагедії У. Шекспіра “Макбет” 1. Образи трьох відьом і їхнє значення. 2. Мотив пророкування. 2. Ігровий характер останніх пророкувань. Забувши про мудрість, честь і сором, Він страх, долю й смерть знехтує, И загибель чекає його, як усіх, Хто занадто вірить у свій успіх. В. Шекспір Безсумнівно, що пророкування в трагедії У. Шекспіра “Макбет” не...
  13. Герой трагедії німецького письменника Гуцкова “Уриель Акоста” Уриель Акоста історична особа, філософ-вільнодумець, родом з Португалії; виріс у єврейській католицькій сім’ї, біг в Амстердам, що звільнився від панування іспанської інквізиції, в 1614 році перейшов в іудаїзм, але не прийняв деякі його догмати, за що був відлучений від синагоги, піддавався приниженням; покінчило життя самогубством у віці 55 літ Уриель...
  14. Отелло (краткое содержание) – Уильям Шекспир Венеция. У дома сенатора Брабанцио венецианский дворянин Родриго, безответно влюбленный в дочь сенатора Дездемону, упрекает своего дружка Яго за то, что тот принял чин поручика от Отелло, родовитого мавра, генерала на венецианской службе. Яго оправдывается: он и сам ненавидит своевольного африканца за то, что тот в обход Яго, профессионального военного,...
  15. “Шекспірівське питання” у трагедії Вільяма Шекспіра “Гамлет, принц Датський” “Шекспірівське питання” у трагедії Вільяма Шекспіра “Гамлет, принц Датський” Серед творів класика англійської драматургії Вільяма Шекспіра найвизначнішою визнано його трагедію “Гамлет”. І нелише у його доробку: глибина змісту цієї п’єси дозволила посісти їй місце серед найкращих творів світової драматургії взагалі. Шекспір зобразив складну карміну життя, долі багатьох людей, порушив складні...
  16. Шекспірівське питання у трагедії Вільяма Шекспіра “Гамлет, принц Данський” Серед творів класика англійської драматургії Вільяма Шекспіра найвизначнішою визнано його трагедію “Гамлет”. І не лише у його доробку: глибина змісту цієї п’єси дозволила посісти їй місце серед найкращих творів світової драматургії взагалі. Шекспір зобразив складну картину життя, долі багатьох людей, порушив складні філософські та моральні питання. Відкритя людиною для себе...
  17. Головні образи трагедії В. Шекспіра “Гамлет” “Гамлет” – один з найвагоміших творів світової літератури за всі часи її існування. Система образів, майстерно вибудувана автором, дозволяє якнайкраще розкрити філософські проблеми, закладені в основу твору. Важливо зрозуміти, що кожен з образів, змальованих у творі, далеко не однозначний. І справді – обговорюючи в класі трагедію “Гамлет”, у нас виникали...
  18. Долі жінок у трагедії Шекспіра “Гамлет” Мати чи королева? Для всіх героїв трагедії “влада” є одним з ключових понять. Долі жінок – героїнь твору – також пов’язані з різними атрибутами, ознаками, загрозами влади. Багато хто з літературознавців сприймає матір Гамлета як жертву обставин. Однак Гертруда – королева – вчора і сьогодні. Втративши чоловіка, вона зберегла трон....
  19. Добро й зло в трагедії Шекспіра “Гамлет” Перед Гамлетом мир з’являється як “дикий сад, що заріс бур’яном”, у якому зріє все, що в природі є дурного й грубого. Причина такого світосприймання полягає в тім, що йому відкрилося “всесвітнє” по масштабі зло: “марні всі мені здаються справи на цьому світлі”; “з людей мене не радує жоден”. Які причини...
  20. Доведіть, що образ Гамлета у трагедії Вільяма Шекспіра є втіленням ренесансних ідеалів Основною ідеєю Відродження стала ідея гуманізму, людяності, тобто цінності кожної людини, кожного людського життя самого по собі. Доба Ренесансу (Відродження) вперше утвердила ідею про те, що людина має право на особистий вибір та на особисту свободу волі. Ще дуже важливою ідеєю Відродження стала віра у великі можливості людського розуму. Гамлет,...
Герой трагедії У. Шекспіра “Отелло”
«
»