Герой “повести в XVI главах” В. Я. Брюсова “Вогненний ангел”
“Вогненний ангел” був задуманий як стилізація під справжній текст XVI століття, рукопис, що дійшов у пізніх списках і вперше видану (у перекладі з німецького) російською мовою з передмовою Брюсова. Тому за передмовою Брюсова випливав заголовок, стилізоване під заголовки епохи Відродження: “Вогненний ангел, або Правдива повість, у якій розповідається о. дияволі, не раз, що являвся в образі світлого духу одній дівчині й соблазнившем її на різні гріховні вчинки, про богопротивних заняття магією, астрологією, гоетейей і некромантией, про
“Повість” будується як сповідь або спогади Р., у яких він розповідає історію власного життя. Рупрехт колишній студент Кельнського університету, приїжджає на батьківщину з Америки, де він жив протягом п’яти літ
Його Історія в чомусь нагадує історію євангельського блудного сина: він украв у батька 25 луїдорів і біг з будинку в надії розбагатіти, але замість цього він розтратив своє майно. На
Він носив її по небу й показував “неземні, променисті селища”. Коли Рената стала дівчиною, вона захотіла сполучатися з Мадиэлем, і він зрештою обіцяв їй з’явитися в образі людини
Через два місяці в їхню місцевість приїхав молодий граф Генріх фон Оттергейм. Рената визнала в ньому Мадиэля, хоча він і не підтверджував її здогаду, не хотів визнавати, що вони були знайомі колись. Рената оселилася в замку графа Генріха, але наприкінці другого року їхнього життя він залишив замок і покинув її. Рената просить Р. розшукати Генріха, і він, що полюбив Ренату, відправляється разом з нею на пошуки. Бажаючи допомогти Ренаті, Р. зав’язує стосунки з парфумами, він поринає у вивчення окультних наук і навіть попадає на шабаш до відьом. В опис занять Р. магією Брюсов вклав багато чого із власного досвіду занять окультизмом
Між героями повести вибудовується фатальний трикутник, у якому граф Генріх втілює небесну любов, а Рупрехт – демонічні спокуси. Дія повести розгортається на тлі історичних подій у Німеччині 1534-1535 років, серед її діючих осіб є реальні історичні діячі (Аг-риппа Неттесгеймский, Ульріх Цазий), а також міфологічні персонажі (доктор Фаустус), згадуються реальні історичні події (Мюнстерское повстання). Стилізація під рукопис XVI століття була виконана настільки майстерно, що німецький перекладач повести прийняв її й справді за видання знову виявленого рукопису XVI століття, що дійшла в пізніші списках
Повість кінчається загибеллю Ренати, що за зносини з дияволом спалили на багатті. Але сюжет мав продовження за рамками повести, оскільки її основне сюжетне ядро, що утворював фатальний трикутник Рената – Р. – Генріх, відбивало складні любовні переживання Брюсова на грунті його захоплення починаючою письменницею Ніною Петровской, незадовго до цього пережившей роман з Андрієм Білим
Роман Брюсова з Петровской почався зі спіритичних сеансів, і не випадково в повісті відносини героїв занурені в окультизм. У процесі твору Брюсов у буквальному значенні слова вивчало реакції Андрія Білого на ті або інші власні вчинки; не підозрюючи про цілях, які при цьому пре випливав Брюсов, Білий випробовував містичний жах перед символікою листів і записок, а також віршованих присвят, які направляв йому Брюсов; зміст затіяної гри прояснився для Білого лише послу публікації, про що він писав у мемуарах. Ще більш трагічним був вплив цього добутку на життя Ніни Петровской: вона залишила чоловіка; після розриву із Брюсовим назавжди покинула Росію, і наступне життя в еміграції стали для неї повільним умиранням від алкоголізму й наркоманії
Сучасники були схильні обвинувачувати в її трагедії Брюсова, але й у його житті повість зіграло фатальну роль: по багатьом свідченням, звичку до споживання морфію прищепила йому Ніна Петровская.
Сюжет повести був використаний в однойменній опері С. С. Прокоф’єва, героїнею якої зробилася Рената, відтіснивши інших персонажів