Гердер та ідея народності. Характеристика творчості – ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДУ “БУРІ І НАТИСКУ”. Г. Е. ЛЕССІНГ

ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДУ “БУРІ І НАТИСКУ”. Г. Е. ЛЕССІНГ

2. Гердер та ідея народності. Характеристика творчості

Теоретиком “штюрмерства” став Йоганн Готфрід Гердер (1744-1803). За його ініціативи була випущена брошура “Про німецький дух та мистецтво” (1772), яка містила “Витримки з листування про Оссіана та пісні стародавніх народів” самого Гердера, “Роздуми про стародавню німецьку історію” Юстуса Мезера і “Про німе­цьке зодчество” Вольфганга Гете. Брошура прозвучала як маніфестація нових по­глядів на мистецтво

та художню творчість.

Йоганн Готфрід Гердер народився у містечку Морунген, “найкрихітнішому в безлюдній країні” (як охарактеризував її сам письменник) 25 серпня 1744 року у сім’ї бідного паламаря лютеранської церкви, водночас дзвонаря, півчого і шкільно­го вчителя. У цій сім’ї він прожив похмуру і сумну молодість, самотній, заляканий, під болісною загрозою “червоного галстука” – прусської військової повинності, яка прирекла б його на двадцять років служби під орудою капрала. Тут він закінчив школу і невідомо, як би склалася його доля, коли б не випадок, який у житті Герде­ра часто відігравав

важливу роль. У Морунгені був розквартирований російський полк, і військовий хірург цього полку звернув увагу на кмітливого юнака. Він за­брав його з собою до Кенігсберга, міста, де був відомий усій Європі університет.

Після закінчення університету Гердер отримав місце пастора у Ризі, де пробув п’ять років (1764 – 1769). На той час це місто входило до складу Російської імперії.

Гердер привертав до себе увагу насамперед незвичайними проповідями, сміли­вими за змістом, блискучими за формою, вони лише частково нагадували проповіді церковника.

Таким чином, можна з упевненістю підсумувати, що Гердер використовував це­рковну кафедру у просвітницьких цілях, розкриваючи перед слухачами нове розу­міння історії, філософії, моралі та релігії. На той час він уже був автором двох книг, полемізував з ідеями Лессінга тощо.

Влаштувавши церковну кар’єру, Гердер несподівано все залишив і відправився у подорож, яка швидко закінчилася через брак коштів.

У 1770 році у Страсбурзі він зустрівся із юним Гете, студентом місцевого уні­верситету. Дружба між ними триватиме до кінця життя першого.

У 1776 році Гете, який переїхав до Веймару, запросив Гердера на посаду голови церковного відомства. Віднині і до кінця своїх днів Гердер проживатиме у Веймарі.

Друг і близький співрозмовник Гете був одночасно філософом, істориком, літе­ратурознавцем. У збірнику “Про німецький характер та мистецтво” – маніфест ” Бурі і натиску” (1773) він вмістив статтю “Шекспір”, у якій порушив проблему не­відповідності художнього часу і побутового, астрономічного, і водночас протиста­вив дві великі, але такі різні драматичні системи: античну та шекспірівську. Варто зазначити, що Гердер протиставляє Шекспіра представникам французької трагедії, яку вважав другорядною, наслідувальною.

Не залишився Гердер і осторонь мовознавства. У 1770 році ним був надрукова­ний трактат “Про походження мови”, у якому питання походження мови пов’язувалось із розвитком мислення.

Штюрмери утверджували поняття народності художньої творчості. Виразником цієї ідеї був Гердер, саме йому належить пальма першості у піднятті ідеї народності на висоту більшої принципової важливості. У цьому його найбільша заслуга перед людською культурою, і ця діяльність Гердера має бути висвітлена детальніше.

Цікавість до народної, усної, не зафіксованої на письмі поезії виникла ще до Гердера. Англійський учений – археолог Вуд написав книгу про Гомера (“Досвід оригінального генія Гомера”, 1768), учений Персі збирав давньоанглійські балади тощо.

Однак, Гердер завів мову про вивчення народної творчості як загального за­вдання, надавши ідеї народності філософського звучання, створивши “Філософію народності”.

Гердер звертався до авторитетних імен, які свого часу проявили цікавість до на­родної творчості. Він спирався на слова Лессінга: “поэты рождаются во всех странах света”, “живые чувства не являются привилегией цивилизованных на­родов”.

Його приклади збирати та інтерпретувати народні сюжети наслідували інші штюрмери, зокрема Гете, Бюргер.

Цікавість до народної поезії прокинулася майже у всіх країнах світу, і основна заслуга в цьому належала саме Гердеру.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Гердер та ідея народності. Характеристика творчості – ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДУ “БУРІ І НАТИСКУ”. Г. Е. ЛЕССІНГ