Гей, нові Колумби й Магеллани – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено
Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани. Бухту спокою облизує прибій.
Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?
Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови!
Геть із мулу якорі іржаві – Нидіє на якорі душа!.. Б’ються груди об вітри тужаві, Каравела1 в мандри вируша.
Жоден вітер Сонця не остудить. Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду. Доти
Мріяти й шукати, доки жити, Шкварити байдужість на вогні!.. А якщо відкрию вже відкрите, – Друзі! Ви підкажете мені…
1 Каравела – старовинний вітрильник із трьома або чотирма щоглами, на якому іспанці та португальці здійснювали морські подорожі.
Коментар
Можна відкрити нову землю, новий острів чи протоку, врешті-решт – нову зірку в небі. А якщо ти не мандрівник і не астроном? Не втрачай надії: найбільша загадка – це сама людина. І, перш ніж мріяти про далекі чужі землі, хай і прекрасні, подивися навколо, від крий для себе синяву безмежного неба, квітку в росі, невтомну мурашку.
Увесь вірш “Гей, нові Колумби й Магеллани…” В. Симоненка – пристрасний заклик до роботи душі, до мрій і пошуків, до нових звершень. Поет дуже категоричний, тому й лексика в нього часто емоційно забарвлена, з різким відтінком (помістити у корито, якорі іржаві, нидіє душа, півень землю всю не розгребе, шкварити байдужість).