ГАНКА, Вацлав

(1791 – 1861)

ГАНКА, Вацлав (Hanka, Vaclav – 10.06.1791, Горжіневес – 12.01.1861, Прага) – чеський філолог і поет.

Ганка здобув філологічну освіту, досліджував старочеську літературу і виступав як перекладач. Йому належать переклади чеською “Слова о полку Ігоревім”, а також сербських народних пісень. Оригінальна поезія Ганка вийшла друком у двох збірках: в 1815 – збірка “Дванадцять пісень” і в 1819 р. – збірка “Пісні Ганки”. Його вірші порушували національно-патріотичну проблематику, а в царині поетики засвідчували перехід від

сентименталізму до раннього романтизму.

В історію літератури Ганка увійшов не стільки своєю оригінальною творчістю, скільки як один із творців комплексу літературних підробок під чеську старовину, які належать до найвідоміших літературних містифікацій XIX ст. не тільки в масштабах Чехії, а й усієї Європи.

Найближчим помічником Ганка був Йозеф Лінда (1789-1834) – відомий у той час журналіст і поет, котрий, як і Ганка, розробляв патріотичну тематику. Підробка Ганка і Лінди була спричинена патріотичними міркуваннями – компенсувати відсутність у давньочеській літературі пам’яток героїчного епосу.

Написані ними тексти Ганка і Лінда видали за пам’ятки чеської давнини, намагаючись цим засвідчити сам факт її наявності і таким чином довести, що чеська словесність не менш давня, ніж західноєвропейська і, насамперед, німецька. Вони переклали написані ними тексти старочеською мовою, переписали їх на пергамент і навіть вигадали історію їх “відкриття”.

Структурну основу підробок Ганка та Лінди склали 2 тексти, з якими в основному й асоціюється містифікація. Це Краледворський та Зеленогорський рукописи (названі за місцем, де вони були “знайдені” – м. Двур Кралове і замок Зелена Гора). Насправді містифікація Ганка та Лінди – це цілий комплекс літературних підробок, до якого належать (у порядку їх “знаходження”):

1. Вишеградська пісня (далі: ВП) – пергамент з рукописним уривком чеської пісні, датоване: XI-XII ст., “знайшов” у 1816 році в палітуро старої книжки Й. Лінда – “чеський Макферсон”. як називав його Й. Добровський.

2. Краледворський рукопис (далі: КР) – “знайшов” у склепі костьола в м. Двур Кралове, за словами С. Руданського, “межи всяким непотрібом і паперами з Жижкового часу” Ганка у 1817 р. КР. який називали “чеськими Нібелунгами”, – це І пергаментні смужки і 12 повних листків з текстами, датованими (за Й. Добровським) кінцем XIII ст. Ця “вціліла” частина була начебто 3-ою частиною збірки героїко-епічних і ліричних пісень (усього 14 творів загальним обсягом понад тисячу рядків).

3. Зеленогорський рукопис (далі: ЗР) – два палітуркові листки пергаменту, “знайдені” у 1818 р в замку Зелена Гора і передані анонімно чеським патріотом (Йозефом Коваржем, як пізніше стало відомо) празькому бурграфу Ф. Коловрату. ЗР складався з двох віршованих текстів – “Сейм”(9 рядків) і “Суд Лібуші” (120 рядків), датованих IX ст.

4. Любовна пісня короля Вацлава (далі: ЛПКВ) – “знайшов” у 1819 році скриптор університетської бібліотеки Й. Ціммерман у палітурці старовинної книжки (листок пергаменту з поетичним уривком, датованим XII ст.).

5. Mater Verborum (далі: MB) – латинський словник XIII ст. з численними (понад 800) чеськими глосами, на який Г. у 1827 році звернув увагу професора Граффа.

6. Реймське євангеліє (далі РЄ) – “написав” у X-XI ст. св. Прокіп і “знайшов” Ганка. Між рядками латинського тексту твір містив його чеський переклад.

7. Пророцтво Лібуші (далі: ПЛ) – невеличка старочеська пісня, “знайдена” Ганкою.

Усі тексти, за винятком MB і РЄ, у поетичній формі реконструювали героїчні події давньої історії чехів, починаючи з VII ст. і закінчуючи поразкою татар у Моравії влітку 1241 року. Основні історичні джерела, на які спиралися ці пам’ятки, – це хроніка Гайєка, “Слово о полку Ігоревім”, українські, російські та сербські народні пісні.

Поява цих пам’яток стала справжньою сенсацією, їх високо оцінили А. Міцкевич, Й. В. Гете, О. Пушкін. Були зроблені численні переклади цих пам’яток іншими слов’янськими мовами. Водночас з моменту їхньої появи окремі вчені почали висловлювати сумніви щодо автентичності цих знахідок. Перші сумніви були висловлені вже в 1818 р. після появи ЗР “патріархом” чеського національного відродження Й. Добровським. У цілому полеміка навколо пам’яток тривала майже півтора століття.

Якщо MB, РЄ, ПЛ не стали предметом гострих дискусій (ПЛ майже відразу було визнане “жартом” Ганка; на автентичності MB, РЄ Ганка особливо не наполягав), то ЛПКВ, ЗР і особливо КР супроводжувалися суперечками, які неодноразово переростали у політичні процеси “між чехами та німцями” (О. Пипін) і які опосередковано спричинили смерть самого Ганка (1861), професора А. Вашека (звинуваченого в національній зраді), професора Я. Піча (зацькованого опонентами КР і ЗР). Основними “представниками захисту” пам’яток були Ф. Палацький і П. Шафарик (у автентичності КР був переконаний і сам Н. Добровський). ЗР і, особливо, AT визнані неперевершеним зразком містифікаційної техніки. Крім безпрецедентно майстерного оформлення самої підробки, КР і ЗР, як центральні пам’ятки комплексу, були підкріплені системою г. зв. приховуючих фальсифікатів (засобів запобіжної аргументації на користь автентичності фальсифікату). Частково цю функцію виконували ЛПКВ і РЄ. На звороті першої пам’ятки був записаний вірш “Олень” (який, у свою чергу, входив і до корпусу ліричних пісень КР), РЄ мало засвідчити, що в X-XI ст. існував чеський переклад Біблії, що автоматично підвищувало ймовірність автентичності старочеських текстів КР і ЗР. Частково цю ж функцію повинен був, очевидно, виконувати архів Ганка, серед паперів якого є кілька, помічених дописом: “Знайдено при КР” (і КР, і знайдений при ньому пергамент мали однакові ознаки: позолочені заголовні літери). Крім того, публікації КР і ЗР супроводжувалися коментарями та “науковими” гипотезами Ганки і Лінди, а також ілюстраціями Горчички (їхнього співавтора з містифікації), а сама історія “відкриття” ВП, КР і ЗР була написана ними ж за романтизованим в дусі легенди сценарієм, який мав імпонувати національним почуттям чехів (знівечені листки чеської героїки, пристосовані німцем (?) для палітурок латинських книжок (ВП), тексти легендарної героїчної історії чехів поряд зі зброєю часів Я. Жижки (КР), анонімна передача старочеського рукопису чехом-патріотом потайки від господаря-німця, в замку якого вона була “знайдена” (ЗР).

Але, незважаючи на усі запобіжні заходи і надзвичайний авторитет Ф. Палацького та П. Шафарика, механізм містифікації почав давати збої. Найслабкішою ланкою у ньому виявилась ЛПКВ, що, як жартували чехи, трималася виключно на повазі до короля Вацлава. У 1856 році Ю. Фейфалик переконливо довів, їло це палімпсест, нижній (стертий) текст якого “молодший” від тексту ЛПКВ. Наступною “жертвою” стала ВП (невідповідність граматики, орфографії та палеографічної техніки часу, яким вона датувалася). Найдовше з-поміж інших пам’яток комплексу “протрималися” ЗР і КР. Дискусії навколо них тривали і в XX ст. Головним чином через те, що, здавалося б, стовідсотково беззаперечні аргументи противників КР і ЗР щоразу перекреслювалися шокуючими висновками численних хімічних експертиз. Остання крапка у цій історії була поставлена лише в 60-х pp. XX ст., коли за допомогою найсучасніших засобів хімічного аналізу, лазерної техніки, а також нових архівних даних, вдалося довести, що КР і ЗР є підробками.

Ганка перекладав українські народні пісні. Він написав рецензію на п’єсу І. Котляревського “Наталка Полтавка” і некролог “Малоруський поет І. Котляревський”, цікавився творчістю Т. Шевченка (в архіві Г. знайдено списки 4 віршів українського поета). Т. Шевченко згадав Ганка у посланні “І мертвим, і живим…”. Українською мовою “Краледворський рукопис” переклали І. Срезневський, М. Шашкевич, І. Вагилевич, С. Руданський, І. Верхратський, І. Франко; кілька віршів Г. переклав П. Грабовський.

В. Назарець