Гамлет наш сучасник

Зрозуміло, я не є священнослужителем, і можливості сповідувати – у мене немає, та й не хочеться. Просто те, що сьогодні я хочу вам розповісти про моєму улюбленому персонажа Гамлеті, дозволяє мені все-таки побути його сповідують в прямому сенсі цього слова. Ще я вирішила для себе переймати від сповідування його самі позитивні якості, саме приймати, а не відкидати. Адже в моєму кумира стільки доброти і світла “, так багато відваги й сили, така широка душа! Адже він з’явився за часів епохи Відродження.

Сповідь – це ізліваніе душі, чогось

самого потаємного і особистого, благання про прощення, про відпущення гріхів перед обличчям людей. Адже завжди є час зробити це визнання, чим більше герой займається самоаналізом, обмірковує все досконале в житті, тим мудріше він стає. Метою епохи Відродження було піднесення людини над похмурим, несправедливим світом злості, черствості і гноблення. Завжди існувала і буде існувати саме піднесене і в той же час найнижче істота – людина. Це були часи освіти, так вважав Гамлет. Після смерті батька, світ постав перед ним в іншому образі.

Втрата батька, змусила героя поглянути на світ тверезим поглядом, без

рожевих окулярів. Якщо Гамлет бачив сенс життя у вченні, то він навчався, якщо в шуканні сенсу буття – він служив своїй країні, якщо він вірив у іскріння і віддану дружбу, він довіряв і був вірний тим, хто потім його зрадив. Я дуже співчуваю Гамлету! Він поставав перед моїми очима і люблячим сином і люблячим свою обраницю чоловіком.

Все, що з ним відбулося можна висловити коротко – зрада. Як важко йому в ці хвилини, він залишився один, він не може звернутися до матері, яка розділила ложе з вбивцею, йому огидний дядько – убивця батька, його близькі далекі в цей момент від нього. Він задається питанням, а чи не кинути все це? Покінчити зі своїм існуванням? Ми сильно переживаємо, коли Гамлет задається питанням: “Бути чи не бути?” У ньому видно мужня і дуже талановита особистість, яка не може так рано покинути нас.

Адже напевно будь-якої людини хоч раз у життєвих негараздах наздоганяв подібне питання. Але в порівнянні з горем Гамлета це порівняння мізерно. Батьківщина для нього є в’язницею, час тисне на нього.

Країною править злочинець, В цей час в душі Гамлета не просто вирує шалений гнів і бажання помсти, аж до кровопролиття, у ньому борються добре і зле початку, про страхи людини та її самовладанням, про протистояння свавіллю. У ці моменти принц неймовірно щирий і чистий, повний сміливості та бажання діяти.

Він засуджує себе за нерішучість і непевність.

Дуже багато що він зламав в собі і помінявся. З люблячого і ідеального сина він став грубим і неосвіченим ненависником матері. Він виконує роль актора і режисера трагедії, результат якої – смерть. Я підтримую Гамлета у всьому.

Його немає в чому дорікнути, засудити, зненавидіти за щось. Я не зможу знайти фактів, щоб назвати його зрадником, слабовільним і боягузом. Я розумію Гамлета і згодна з ним у всьому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Гамлет наш сучасник