Франц Кафка (1883-1924)
Народився Франц Кафка 1883-го року у Празі, що входила на той мас до складу Австро-Угорської імперії. Він наче поєднав у собі дві сімейні лінії: з одного боку, сімейство Кафки, як’ому були властивими “сила, здоров’я, самовдоволення, почуття переваги над усіма, завзятість, дотепність, знання людей”; з іншого боку – материнська лінія сімейства Льові, яке письменник наділяв такими якостями, як “завзятість, чутливість, почуття справедливості”.
Для представників роду Кафки властивим був також велетенський :іріст. Розповідають,
З раннього дитинства Франц Кафка дуже потерпав від тиранії свого батька. Жорстокість, гнів, несправедливість Германа Кафки потім увійшли навіть в літературну історію. Так, найбільш красномовним епізодом став “балконний” епізод, коли одного разу вночі Франц мав примху, настільки властиву маленьким дітям, попросити принести йому попити. Батько прийшов, витяг його з ліжка, повів
На дітей постійно сипалися погрози, яких було так багато, що рахунок їм давно вже втратили. Але за брутальністю й абсурдною педагогікою батька Кафка відчуває іншу реальність. “За своєю сутністю ти добра і м’яка людина […], – пише він, – але не кожна дитина здатна терпляче і без страху в душі дошукуватися прихованої доброти…”
Гімназія Старого Міста, у якій навчався Франц Кафка, була, безумовно, класичним ліцеєм, у якому найбільша увага приділялася вивченню літературних дисциплін і стародавніх мов. Протягом навчального року її учні повинні були вивчити напам’ять 467 віршів. Журнали гімназії свідчать про те, що Кафка, хоч і не належав до найкращих учнів класу, проте був серед тих, кого називали “чудовими учнями”, у нього ніколи не було посередніх оцінок з головних предметів. Лише в старших класах, як згодом пригадував сам письменник, погана успішність з математики стала відчутнішою і завдавала йому деякі прикрощі. Проте за песимістичними оцінками власних інтелектуальних здібностей не слід бачити кокетування чи бажання похизуватися: таким він був скрізь, таким він був у школі – водночас слухняним і невпевненим у собі, покірним і нещасливим, тремтячим як перед майбутнім, так і перед сьогоденням.
Юнак соромився свого високого зросту, ходив, згорбившись, з перекошеними плечима, усі його рухи були якимись скутими, йому навіть неприємно було подивитися на себе в дзеркало. Хоча насправді на фотографіях тих років ми бачимо вродливого хлопця із сумним поглядом.
У 1901 році, коли Кафці виповнилося вісімнадцять років, він без якихось труднощів склав іспит на атестат зрілості, і для нього настав час обирати шлях подальшої освіти. Однак ніякого покликання в Собі майбутній письменник не відчував. “Справжньої свободи у виборі професій для мене не існувало, я знав: […] усе мені буде такою ж мірою байдужим, як і всі предмети гімназичного курсу, отже, йшлося про те, аби знайти професію, що дала б мені найкращу можливість […] показувати таку самісіньку байдужість. Отже, найкраще підходить юриспру. денція”. Проте, вступивши до Празького університету, він усвідомин, що помилився, бо його покликання – літературна творчість.
У записі від 14 грудня 1911 року читаємо: “Сьогодні я піймав себо на думці, що міг би бути дуже задоволений своїм теперішнім становищем і що я повинен остерігатися того, щоб вивільнити весь свій час заради літератури. Тільки-но я почав зосереджуватися на цій думці, як перестав вважати, її дивною і вона мені почала здаватися вже звичною”,
Незабаром стосунки Кафки з родиною погіршилися. А почалося це з відкриття азбестової фабрики. Старша з його сестер вийшла заміж за такого собі Карла Германна, торговця, який, ставши улюбленим зятем Германа Кафки, вирішив відкрити недалеко від Праги азбестову фабрику. Поступаючись перед тиском своїх батьків, які постійно дорікали в тому, що він заробляє надто мало, Франц Кафка погоджується брати участь у підприємстві і з цією метою позичає гроші у свого батька. Його примушують – батько за допомогою докорів, зять за допомогою мовчання, сам він почуттям провини – у пообідній час контролювати роботу підприємства, що функціонує погано і для якого Карл Германн незабаром повинен буде шукати нові капітали. Кафка погоджується, але ця нова важка робота обтяжує його більше за будь-яку іншу, та ще й відчуває тут себе цілком некомпетентним. Якось він доходить просто-таки до відчаю, і пише про це своєму кращому другу Максу Броду.
Наприкінці червня 1912 року Франц Кафка вирушає до Веймара. По дорозі він зупиняється в Лейпцизі і зустрічається там з деякими письменниками. Заінтригований ним видавець Ровольт зацікавлюється маленькими оповіданнями і друкує першу збірку Ф. Кафки “Спостереження”.
За життя письменником було написано три романи (усі незавершені), які побачили світ вже після смерті Кафки: “Процес”, “Замок”, “Америка”; новели “Вирок”, “Перетворення”, “У виправній колонії”, збірки оповідань “Спостереження”, “Сільський лікар”, “Голодар” таін., а крім того – листи і щоденник, де розкриваються неосяжні людські глибини, внутрішній світ митця.
У центрі всіх творів Кафки – втаємничені, незбагненні, алогічні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми, з родиною.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)