Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні “Стариган із крилами”
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин чи просто ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого, – хіба свідомі письменники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів?
Художнє слово тим і відрізняється від документа, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокійно можуть містити в Собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає
“Я реаліст, – казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, – бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне… і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю”. Хоча ці
Реалізм Маркеса – у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента… Краще розглянути це на конкретному прикладі.
Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Уже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні “Стариган із крилами” навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події – цілком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на павука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується й шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.
А тепер згадаємо деякі біблійні сюжети. Далеко не завжди янголи та святі з’являлися перед очі людям у небесному сяйві. Навпаки, перевіряючи моральний, духовний стан людей, вони приймали часом більш ніж скромний вигляд. Але ставлення людей до них вирішувало подальшу долю цілих міст і навіть народів: хтось отримував нагороду, хтось – покарання. Перед знищенням Содому й Гоморри, наприклад, теж мала місце подібна перевірка.
Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і навіть нічого не пророкує. А може, й пророкує, але ніхто не розуміє його мови – хіба не символічний момент? Навіть священик не бажає визнавати в янголі янгола (хоч і не заперечує відверто таку можливість).
Він лише застерігає не поспішати з висновками тих, хто й так особливо не поспішає, бо “якщо крила не можуть служити головною ознакою визначення різниці між яструбом і аеропланом, то ще менше за ними можна розпізнати янгола”, або, мовляв, у його вигляді недостатньо гідності. При цьому він насправді просто не бажає брати на себе відповідальність за визнання дива дивом, а шле листи у вищу інстанцію, де також починають ухилятися від остаточної відповіді, пишуть відписки з додатковими питаннями – і це триває аж до зникнення самого янгола.
А як ставляться до знахідки – янгола – звичайні люди? Пелайо тримає його в курнику; коли (за допомогою янгола) одужує його дитина, він готовий відпустити “старигана із крилами”, але цікавість сусідів та родичів виявляється сильнішою за диво: він забуває про кращі наміри і торгує видовищем. Отже, я щось небесне, духовне за визначенням, стає засобом отримання грошей, а вистава набридає і користі з янгола вже нема, останній уже просто дратує випадкових господарів. Навіть вдячності вони не відчувають, хоча в значно поліпшили своє матеріальне становище: “На зібрані гроші вони збудували великий
Двоповерховий будинок, з балконами і садом, зробили скрізь високі пороги, щоб узимку до будинку не проникали краби, а вікна забрали залізними решітками, щоб не проникали янголи”. їм не потрібне диво. Приземленість світосприйняття не дозволяє їм навіть зрозуміти незвичайність того, що відбувається.
“Янгол був єдиним, хто не брав участі в подіях, яким був причиною” – пише Маркес. Якщо мотивації усіх людей, що бачили янгола, зрозумілі, то саме його бездіяльність може здатися дивною. Але у цьому ховається головний філософсько-етичний сенс оповідання, що стає зрозумілим, якщо спробувати знайти пояснення цій бездіяльності. Люди навколо янгола настільки поринули у буденність, що навіть не заслуговують на покарання (про нагороду взагалі не йдеться).
Не лише посланця вищих сил, а навіть живу істоту рівну собі не бачать вони у янголі, але роблять це швидше через душевну обмеженість, ніж від злої волі, якої теж нема. Вони не розуміють, що роблять, і янгол просто летить від них, позбавляє від дива своєї присутності, бо вони не варті цього дива. А разом з ним іде від людей щось чарівне й важливе, що вони не розпізнали і не збагнули.
Хіба це не реальність нашої сучасності? Може, варто замислитись, скільки важливого для душі ми втрачаємо, навіть не помічаючи, що диво було поруч і що взагалі було диво.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)