Філософсько-етична проблематика роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”
Роман М. Булгакова “Майстер і Маргарита” настільки незвичний за формою, що навіть про жанр було чимало суперечок. Але очевидно одне: письменнику вдалося органічно передати існування трьох світів – реальності, міфу й фантасмагорії. Принаймні так вважають критики. Але придивімось до того, що називають міфом. Це ж знайомий євангельський текст, хай і переосмислений по-своєму. Роман у романі про Єшуа та Понтія Пілата зовсім не сприймається як міф. Це священна історія людства, яка покликана нагадати про вічність моральних засад людського
Саме за допомогою зображення біблійного світу Булгаков нагадує, що моральні цінності змінюватися не можуть. І боягузтво й через “12 тисяч лун” так само найтяжчий гріх, як і зрада. Не претендуючи на створення нової релігії, Булгаков, як колись Данте, Гете та інші великі митці, намагається розв’язати філософські
Ось до трамвая лізе Бегемот. Кіт чи котоподібний громадянин? Все тут перетворюється або ввижається, як дивний громадянин у береті, насунутому на одне вухо, що наче виткався з марева на алеї. Але для чого потрібна була така фантасмагорія? Серед сірих буднів, придавлений владою, що диктувала безвір’я, письменник через фантастику намагається переконати читача по-іншому поглянути на світ. А може влада земна не така вже беззаперечна? А якщо уявити, що є дещо таке, що їй непідвладне. То який же закон насправді керує світом? Булгаков іронічно зображує Берліоза та до нього подібних, що намагаються переконати всіх, що нічого, крім них та їхніх законів, немає. Так само іронічно він зображує численних бюрократів, брехунів, хабарників, п’яниць, які вже давно потоваришували з нечистою силою, бо жили не по правді. Саме вони зазнають кари від фантасмагоричних персонажів, які просто воздають їм – “кожному за вірою його”.
Таким чином використання фантасмагорії та міфу виправдане ідейним змістом і задумом автора роману “Майстер і Маргарита”.