Філософський характер фантастики Р. Брэдбери
Творчість Рея Брэдбери – один з дивних проявів американської культури сучасності, цього складного конгломерату, у якому вигадливо й суперечливо перемішалися заколотники із мракобісами, провісники добра з апологетами насильства, талант із вульгарністю. Брэдбери – видатний майстер слова, визнаний стиліст, тонкий психолог, проникливий лірик, але точніше всього – мудрий казкар, що з’єднав у собі проникливість старійшини, що знає ціну людським словам і справам, із захопленим поглядом дитини, що вперше побачив ніжні і ясні фарби світанку.
Адже майбутнє народжується із сьогодення. Майбутнє створюється нами й зараз. У щохвилини, що ми проживаємо, нам дана можливість творити його”. У новітній фізиці існує поняття “простір – час” як єдине ціле; от так і у Творчості теперішнього письменника любов нерозривно зв’язана сненавистью.
Любов до людини, ненависть до всього йому ворожому – до того, що заважає людині бути гідним цього гордого звання, – така рушійна пружина творчості Брэдбери. Ця нероздільна ” любов-ненависть” допомогла йому створити, може бути, найдужчий з нескінченної безлічі написаних у нашім столітті ” романів-попереджень” – “451° по Фаренгейтові”, книгу, що принесла авторові всесвітню популярність. Серед антиутопій XX століття добуток Рэя Брэдбери виділяється якимось особливим глибинним трагізмом
У романі немає сцен масових страт, ядерного апокаліпсиса, злобливих космічних прибульців, що гублять на Землі все живе. Але в цьому добутку є щось набагато більше кошмарне й фантастичне: це фігура пожежним, збройним не брандспойтом, а вогнеметом, заправленим гасом. І завдання пожежного – не гасити пожежі, а розпалювати їх. Адже основну небезпеку в антиутопічному майбутньому по Брэдбери представляють книги – сховище знань, накопичених людиною за багато століть. Папір – нестійкий матеріал. Вона спалахує при досить невисокій температурі: 451° по шкалі Фаренгейта досить, щоб знищити пам’ять людства пр самому себе
Пожежні Брэдбери зовсім упевнені в тім, що їхня споконвічна місія – мчатися по сигналі тривоги й випалювати крамолу за допомогою гасу.. Тут криється ще один з безлічі парадоксів, буквально нанизаних автором на канву його знаменитого добутку. Пафос роману “451° по Фаренгейтові” укладений в умінні автора виразити власне – ніжне й трепетне – відношення до книги. Для Брэдбери книга ^це насамперед символ мудрості, пориву на щастя, тяги до знань. Саме книга здатна вивести людину з похмурого лабіринту низинних страстей, подарувати людській душі спокій, дати рівновагу розуму людини
Якщо пильно вдивитися у творчість Рея Брэдбери, стає ясно, що головною темою письменника залишається збагнення й досягнення людяності. Головний герой добутку – пожежник Гай Монтэг. Його місія, як уже було сказано, надзвичайно просте. Тим більше, у часи, изображененые в романі, книг на Землі залишилося зовсім небагато, і пожежників турбують нечасто.
Монтэг – житель свого абсурдного миру, до пори до часу приймаючі всі його закони й правила. Але Гай Монтэг міняється, стає відщепенцем, і “чудовий новий мир” показує своя теперішня звірина особа, улаштовуючи полювання на випадного пожежника. Із прозорливістю генія Брэдбери пророкує бурхливу експансію “масової культури”, що вміє отруїти, скалічити, оболванить кожного, хто доторкнувся до цьому феноменально всюдисущому й всепроникаючому сурогату культури
Книга для Брэдбери – це не просто предмет, річ, переплетені папірці з надрукованими на них значками. Для нього книга – це чарівний символ, що прийняв відчутну форму, згусток мудрості, людяності, доброти, прагнення на щастя – словом, усього того, що робить людини людиною. Але адже це і є головна тема всього творчості письменника. “Фантастика, – якось сказав Брэдбери, – це наша реальність, доведена до абсурду”. Суспільство, у якому живе Брэдбери, сьогодні не спалює книг, навпаки, полки книжкових крамниць у США забиті всілякою літературою, У тому числі й прекрасних класичних утворах, але проте статистика безпристрасно свідчить: величезну кількість американців взагалі не читає книг, зате 95% сімей більше чверті вільного часу проводять, уп’явшись у мерехтливий телеекран
Але із читаючих, у свою чергу, більшість цікавиться зовсім не Диккенсом або Хемингуэем…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)