Філософські здобутки збірки Рільке “Нові поезії”
Збірка “Нові поезії” стала результатом перебування Р. М. Рільке в Парижі, де він близько спілкувався з відомим скульптором Роденом. Поет був глибоко вражений життям Парижа, і йому це місто, яке вважалося завжди веселим, видалося сповненим печалі. Адже там, де над усім панують гроші, людина нікому не потрібна, вона самотня.
Саме такі настрої відбилися вже в першій частині “Нових поезій”, яка вийшла 1907 року. Вірші цієї збірки розпадаються на кілька циклів, де кожен присвячено певній темі: містам або пам’яткам архітектури (“Собор
Головне для Рільке – це внутрішній світ людини. Якщо людина самотня, то лише душа її – те місце, де відбувається “рух життя”.
У цих поезіях Рільке багато в чому наслідує філософію східних поетів. Не випадково вірші про речі, близькі за філософією споглядання до східної поезії, виділені в
Таким чином Рільке пропонує свою модель світобудови. Це, на думку поета, допоможе збагнути модель всесвіту, пізнати через світ речей самого себе.
Таким чином, збірка “Нові поезії” відображає один із серйозних і цікавих етапів розвитку не тільки самого поета, але й являє собою певний етап розвитку світосприйняття людства. Адже в поезії Рільке відбилися філософські пошуки мистецтва цілого періоду – кінця XIX – початку XX століття.