Філософські роздуми про ролі рідної мови по вірші “Наша мова”
Наша Мова схожа на вінок із квітів, які увібрали в себе всі кольори веселки. У ньому переплелися й велична Історія націй, і волелюбне прагнення до щасливого майбутнього, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зльоти. Життя й серце націй відбилися в нашій мові, що по красі своєї визнаний одним з найбагатших, милозвучних вмире.
Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії й взаєморозуміння, зрівняв українську мову з Пісень, вклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. Нас навіть не дивує те, що “пісня”
Цей шлях навчив наш народ зброєю слова говорити з недругами, виховав мудрість мовчання, коли слова – не потрібні, тому що говорить душу. Їх неважко почути, тому що “кожне слово нашої мови записано в Літописі”. І знову нас вражає, начебто відкриття, узагальнення-символ поета: