Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя
Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто вдоволений тим, чим володіє Г. С. Сковорода. Фігура Григорія Савича Сковороди в древній українській літературі одна з найвидатніших. Він був філософом і творцем людських душ, він був мандрівником і цілувала трава сліди його ніг, він був співаком і співали людські душі разом з його душею, він був мислителем і тепер відкрилися нам таємниці його заповідей, він був духовним сівачем і проросли зерна, посіяні його рукою. Він був Людиною. Обійшов всю Україну, мандрував Європою, мав багато друзів, які вдячно
Сковорода став найбільшим українським філософом, відомим усьому світу. Григорія Сковороду називають народним філософом. У центрі уваги його перебувала проблема щастя. Вона зв’язувалася в нього з “рідною роботою”, що, на тверде переконання філософа, є необхідною передумовою щастя. Вчення про “рідну роботу” у Сковороди тісно пов’язане з його розумінням життя як театрального дійства, де люди-актори виконують свої ролі. І щоб добре зіграти, треба кожному вибрати таку роль, що відповідає його можливостям, нахилам і здатностям
Сковорода Порушує питання про необхідність
Однієї з найкращих байок Сковороди є “Бджола й шершень”. У моралі автор учить людей жити щасливо. Щастя це досягалося завдяки моральному самовдосконаленню, щиросердечному спокою й незалежності від страстей навколишнього світу, умінню користуватися тим, що є, не прагнучи до неможливого. Однак стан щиросердечного спокою не означало бездіяльності, навпаки. Улюблена справа – обов’язкова умова щастя. Філософ відстоює думку, що кожна людина може бути щасливим, якщо переможе для інстинкту волі й буде йти шляхом добра
Однією з умов щастя є дружба симпатія й природна доброзичливість людей друг кдругу.
Пошуки відповіді на питання “У чому щастя?”. Відбилися в 21-и пісні “Саду божественних пісень”. Будинком і матір’ю називає щастя ліричного герой. Він намагається зрозуміти її суть. Молодий олень персоніфікує роздуми, які приводять до висновку, що щастя – це внутрішній стан людини. Воно не живе серед Гергесенських полів, які символізують неварте життя, а “пасе череда в кринах” (польові квіти), тобто воно там у єднанні людини із природою. Так у вірші відбився філософський погляд на щиросердечний спокій. Цю же тему висвітлює поет в 28-и пісні. Автор призиває читача поглибитися в себе, заглянути у свою душу. Там він відшукає свого товариша, іншу волю, переборе першу – що символізує людські страсті, які вбивають теперішню душу й позбавляють людини щастя. М. Сковорода створює образ “духовного меча”, що повинен очистити душу й, перерісши в мудрість, стати на її стражі:
Ти єдиний усім життя й радість, Ти єдиний усім рай і насолода! Убий злу волю в нас, так твій володіє глас!
Григорій Савич цінував відвертість, скромність, волю. Часто він повторював, що щастя – у пізнанні самого себе, своїх нахилів, здатностей. В “Розмові п’яти подорожан у щирому щасті в житті” сковорода проводить думку, що в гармонійному об’єднанні того, що задовольняє внутрішні духовні потреби людини, воно – “усередині нас самих”!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)