“Фауст” Гете легенда або життя?

“Фауст” Гете – один з видатних художніх творів, які, доставляючи високе естетическое насолоду, одночасно відкривають багато важливого ожизни.

Такі добутки перевершують за своїм значенням книги, які читають із цікавості, для відпочинку й розваги

У добутках такого роду вражає особлива глибина збагнення життя й незрівнянна краса, з какою мир втілений у живі образи. Кожна їхня сторінка таїть для нас незвичайні краси, осяяння про зміст деяких життєвих явищ, і ми із читачів перетворюємося в співучасників великого процесу духовного

розвитку людства

Добутку, що відрізняються такою силою узагальнення, стають вищим втіленням духу народу й часу. Більше того, міць художньої думки переборює географічні й державні рубежі, і інші народи також знаходять в утворі поета думки й почуття, близькі ім. Книга знаходить всесвітнє значення

Добуток, що виник у певних умовах і в певний час, що несе на собі незгладиму печатку своєї епохи, зберігає інтерес і для наступних поколінь, тому що людські проблеми: любов і ненависть, страх і надія, розпач і радість, успіх і поразка, ріст і занепад – все це й багато чого іншого не прив’язано до одного часу.

У чужому горі й у чужій радості люди інших поколінь довідаються своє. Книга здобуває загальнолюдську цінність

Творець “Фауста” Иоганн Вольфганг Гете (1749- 1832) прожив на світі вісімдесят два роки, наповнених безустанною й різноманітною діяльністю. Поет, драматург, романіст, Гете був також непоганим художником і досить серйозним ученим-натуралістом. Широта розумового кругозору Гете була незвичайною. Не було такого життєвого явища, що не залучило б його уваги

Гете працював над “Фаустом” майже все своє творче життя. Перший задум виник у нього, коли йому було деяким більше двадцяти років. Закінчив він добуток за кілька місяців до кончини. Таким чином, від початку роботи до її закінчення пройшло біля шістдесятьох літ

Більше тридцяти років зайняла робота над першою частиною “Фауста”, що була вперше опублікована цілком в 1808 році. До створення другої частини Гете довго не приступав, зайнявшись їй впритул у самі останні роки життя. У пресі вона з’явилася вже після його смерті, в 1833 році

“Фауст” – поетичний добуток особливого, через-вичайно рідкого стильового ладу. В “Фаусті” є сцени реально^-побутові, як, наприклад, гулянка студентів у погребке Ауербаха, ліричні, як побачення героя з Маргаритою, трагічні, як фінал першої частини – Гретхен втемнице.

В “Фаусті” широко використані легендарно-казкові мотиви, міфи й перекази, а поруч із ними, вигадливо сплітаючись із фантастикою, ми бачимо реальні людські образи й цілком життєві ситуації

Гете насамперед – поет. У німецькій поезії немає добутку, рівного “Фаустові” по всеосяжному характері його поетичного ладу. Інтимна лірика, цивільний пафос, філософські роздуми, гостра сатира, опис природи, народний гумор – все це наповнює поетичні рядки універсального утвору Гете

Основу сюжету становить легенда про середньовічного мага й чорнокнижника Іоанні Фаусті. Він був реально існуючою особистістю, однак уже при його житті про нього стали складати легенди. В 1587 році в Німеччині вийшла книга “Історія доктори Фауста, відомого чарівника й чорнокнижника, автор якої невідомий. Він написав свій твір в осуд Фауста як безбожника. Однак при всій ворожості автора в його творі переглядає щирий вигляд чудової людини, що порвав із середньовічною схоластичною наукою й богослов’ям з метою осягнути закони природи й підкорити її людині. Церковники обвинуватили його в тім, що він продав душу дияволові

Порив Фауста до знання відбиває розумовий рух цілої епохи духовного розвитку європейського суспільства, що одержала назва епохи Освіти або століття Розуму. У вісімнадцятому столітті в боротьбі проти церковних забобонів і мракобісся розвивався широкий рух за вивчення природи, збагнення її законів і використання наукових відкриттів на благо людства. Саме на грунті цього визвольного руху й могло виникнути добуток, подібне “Фаустові” Гете. Ці ідеї мали загальноєвропейський характер, але були особливо характерні для Німеччини. У той час як Англія пережила свою буржуазну революцію ще в сімнадцятому столітті, а Франція пройшла через революційну буру наприкінці вісімнадцятого століття, а в Німеччині історичні умови зложилися так, що через роздробленість країни передові суспільні сили не могли об’єднатися для боротьби проти віджилих соціальних установлень. Прагнення кращих людей до нового життя проявлялося тому не в реальній політичній боротьбі, навіть не в практичній діяльності, а в діяльності розумової

В “Фаусті” Гете виразив в образній поетичній формі своє розуміння життя. Фауст – безсумнівно жива людина зі страстями й почуттями, властивим іншим людям. Але будучи яркою й видатною індивідуальністю, Фауст аж ніяк не є втіленням досконалості. Шлях Фауста складний. Спочатку він кидає гордий виклик космічним силам, викликаючи духу землі й сподіваючись помірятися з ним силою. Життя Фауста, що розгортає перед читачем Гете, – це шлях безустанних шукань

Батько Фауста був лікарем, він прищепив йому любов до науки й виховав у ньому прагнення служити людям. Але лікування батька виявилося неспроможним проти хвороб, що вражали людей. Під час епідемії чуми юний Фауст, побачивши, що батьківські засоби не можуть зупинити потік смертей, звернувся з гарячим благанням к. небесам. Але допомога не прийшла й звідти. Тоді Фауст раз і назавжди вирішив, що даремно звертатися по допомогу до бога. Після цього Фауст присвятив себе науці

Цю передісторію Фауста ми довідаємося по ходу дії. З героєм ми зустрінемося вже тоді, коли він проробив великий життєвий шлях і дійшов висновку про даремні свої старання. Розпач Фауста настільки глибоко, що він хоче покінчити життя самогубством. Але в цей момент він чує благання людей і вирішує залишитися жити

У критичний момент на шляху Фауста зустрічається Мефистофель. Тут треба повернутися до однієї зі сцен, що випереджають початок дії, – до Прологу на небі. У ньому Господь, оточений ангелами, зустрічається з Мефистофелем. Мешканець пекла Мефистофель втілює зло. Вся сцена символізує боротьбу добра й зла, що відбуває вмире.

Мефистофель повністю заперечує за людиною які-небудь достоїнства. Господь визнає, що людина далека від досконалості, але все-таки в остаточному підсумку здатний вибратися “з мороку”. Як така людина Господь називає Фауста. Мефистофель просить дозволи довести, що й Фауста легко збити зі шляхи щирого. Суперечка між Мефистофелем і Богом є суперечкою про природу й цінність людини

Поява Мефистофеля перед Фаустом не випадково. Мефистофель зовсім не схожий на чорта з наївних народних переказів. Образ, створений Гете, повний глибокого філософського змісту. Гете однак не зображує Мефистофеля винятково втіленням зла. Він справді “по-диявольському” розумний

Мефистофель не дає Фаустові заспокоїтися. Штовхаючи Фауста на дурне, він, сам того не очікуючи, будить кращі сторони натури героя

Фауст, жадаючи від Мефистофеля виконання всіх його Бажань, ставить умову:

Ледь я мить окремий возвеличу,

Закричавши: “Мить, почекай!” –

Усе кінчено, і я твій видобуток,

И мені спасенья немає з пастки

Перше, що він йому пропонує, – відвідати кабачок, де бенкетують студенти. Він сподівається, що Фауст, попросту говорячи, зрадиться пияцтву й забуде про свої шукання. Але Фаустові компанія забулдиг противна, і Мефистофель терпить свою першу поразку. Тоді він готовить йому друге випробування. За допомогою колдовских чарів повертає йому молодість

Мефистофель розраховує, що молодий Фауст зрадиться почуттям

Дійсно, перша гарна дівчина, побачена Фаустом, збуджує його бажання, і він жадає від чорта, щоб той йому відразу надав красуню. Мефистофель допомагає йому познайомитися з Маргаритою, сподіваючись, що Фауст у її обіймах знайде те прекрасне мгновенье, що він захоче продовжити нескінченно. Але й отут чорт виявляється побитий

Якщо спочатку відношення Фауста до Маргарити було тільки грубо почуттєвим, те вже дуже незабаром воно переміняється усе більше щирою любов’ю

Гретхен – прекрасна, чиста юна істота. До зустрічі з Фаустом її життя текло мирно й рівно. Любов до Фауста перевернула все її життя. Нею опанувало почуття, настільки ж могутнє, як і те, що охопило Фауста. Їхня любов взаємна, але, як люди, вони зовсім різні, і в цьому почасти причина трагічного результату їх любові

Проста дівчина з народу, Гретхен має всі якості люблячої жіночої душі. На відміну від Фауста, Гретхен приемлет життя як вона є. Вихована в строгих релігійних правилах, вона вважає природні схильності своєї натури гріховними. Пізніше вона глибоко переживає своє “падіння”. Зображуючи герої – ню так, Гете наділив її рисами, типовими для жінки в його час. Щоб зрозуміти долю Гретхен, треба досить ясно уявити собі епоху, коли подібні трагедії дійсно мали місце

Гретхен виявляється грішницею як у власних очах, так і в очах навколишнього середовища, з її міщанськими й святенницькими забобонами. Гретхен виявляється жертвою, приреченої на загибель

Не могли прийняти як належне наслідки її любові навколишні, що вважали ганьбою народження позашлюбної дитини. Нарешті, у критичний момент біля Гретхен не виявилося Фауста, що міг би запобігти вбивству дитини, доконане Гретхен.

Заради любові до Фауста вона йде на “гріх”, на злочин. Але це надірвало її щиросердечні сили, і вона втратилася розуму