Фантастичні елементи при зображенні життя Гуллівера у країні ліліпутів (“Мандри до різних країн світу Лемюеля Гуллівера”)
Фантастичні елементи при зображенні життя Гуллівера у країні ліліпутів (“Мандри до різних країн світу Лемюеля Гуллівера”)
У якійсь книжці я прочитав, що всі винаходи людини, крім колеса, мають свого двійника у природі. Якщо це так, то будь-яка вигадка Джонатана Свіфта вже існувала до нього і могла відрізнятися тільки якимись зовнішніми рисами.
Сказавши це, можемо тепер рушити до фантастичного світу декана дублінського собора. Не будемо зазначати, що на землі знайшли племена дуже невеликих на зріст людей. Всі вони більші за ліліпутів,
Отже, варто прототип цієї надзвичайної держави пошукати деінде. А поки що роздивляємося навколо себе. Автор зменшив своїх людців у 14 разів і дуже ретельно перерахував усі інші виміри. Він майже точно відтворив сприйняття ліліпутами предметів “інших” розмірів. Тому Ліліпут сприймається як щось реальне.
Додані автором кумедні деталі життя і устрою цієї країни руйнують наше уявлення про реальність такої країни: тут і задовге комічне ім’я імператора, і справді дивовижні змагання за нагороди та міністерські портфелі,
Виходить, що фантастичне у книзі Свіфта не що інше, як картини сучасного авторові життя, в яких просто змінений масштаб всього зображуваного або окремої його частини. Звідси випливає, що письменникові фантастикою здавалося не те, що він писав, а та країна, у якій він жив, та й сам він – англієць, який любив Ірландію як батьківщину, канонік, який бачив, що є насправді “свята церква”, письменник, який підкинув свій твір видавцеві, як підкидає своє немовля чужим добрим людям героїня повісті Т. Шевченка.